fbpx

Коли моя донька вийшла заміж, то відразу пішла жити до чоловіка. До мене вона заходить вкрай рідко, якщо тільки у справі, по телефону спілкується неохоче. Зате по селі вона ходить під ручку зі свекрухою. Я у неї якось запитала: – Ну чому ти так відносишся до мене? Чим я тобі не догодила? А донька мені відповіла відразу: – Мені зі свекрухою простіше, вона завжди хотіла доньку

Минула вже багато років, я маю дорослу доньку, але часто думаю про минуле. Я не розумію, коли стала поганою матір’ю для своєї доньки.

Заміжня я ніколи не була, всі сили і любов віддавала їй і її молодшому братові. Хоч як мені було нелегко, але своїм дітям я не відмовляла ні в чому. Зате для моєї доньки найрідніша людина – її свекруха, яку я останнім часом і бачити не хочу. Дочка називає її мамою і на «ти», як рідну, а я не можу змиритися з цим. Я опишу трішки своє непросте життя, може порадите мені хоч щось, дорогі читачі, чи, можливо, підкажете, де моя помилка, і чи можна її виправити зараз?

Свою доньку я народила досить рано, в 18 років. Ясна річ, що її батько мене залишив – був не готовий до батьківства, він був на рік старший від мене. Батьки спочатку зі мною навіть говорити не хотіли, але потім вирішили мене відправити народжувати до бабусі з тіткою в селище і жити там, щоб люди менше поганого про мене та них говорили. А там моя рідня по-різному поставилися до мого становища: бабуся добра, тітка зла, і я завжди була об’єктом численних суперечок. У такій атмосфері ми з донькою прожили майже 5 років. Мені це набридло, поїхала до батьків.

Але з ними теж стосунки не складалися. А потім моя подруга запропонувала мені орендувати у неї кімнату, адже треба якось визначатися в житті – скоро доньці в 1-й клас йти. Орендуючи кімнату, я познайомилася з двоюрідним братом подруги, а потім дізналася, що чекаю дитину. Але хлопець не хотів зі мною одружуватися, теж втік, а з подругою я посперечалася через це, і вона сказала, що не хоче, щоб я жила у її квартирі. А в цей час не стало моєї бабусі і вона залишила заповіт на будинок в селищі тільки мені, а не тітці. Тітка дуже ображалася на мене, для неї була це велика несподіванка.

Ось тоді тільки й зажили ми нормальною сім’єю: моя старша дочка і новонароджений син. Я отримувала державну допомогу і батьки трохи допомагали. Коли синові виповнилося 3 роки, він пішов у садочок, а я пішла працювати. У дочки тоді якраз почався складний підлітковий вік, вона перестала гарно вчитися, стала приносити лише погані оцінки. Вона ледве закінчила школу, вступила до коледжу в місті, поруч з моїми батьками. А потім стала спілкуватися зі своїм однокласником з селища в соцмережах, залишила коледж і приїхала назад, тільки не до мене, а відразу ж в сім’ю цього однокласника і тут же вийшла заміж за нього.

Ось тут і почалося. До мене донька заходить вкрай рідко, якщо тільки у справі, по телефону спілкується неохоче. Зате по селищу вона ходить під ручку зі свекрухою. Я у неї якось запитала:

– Ну чому ти так відносишся до мене? Чим я тобі не догодила?

А донька мені відповіла відразу:

– Мені зі свекрухою простіше, вона завжди хотіла доньку, вона мене вислуховує і не дорікає. Та й, взагалі, я вже доросла, а брат маленький, тобі є з ким спілкуватися!

Я намагалася стати хорошою мамою, просила вибачення за минуле, намагалася щиро з нею говорити про її проблеми, щоб зрозуміти і порадити щось. Але вона нічого не говорить:

– Та все добре у мене мамо!

Але селище у нас невелике, я завжди дізнавалася від чужих людей якісь події в житті дочки. Якось донька погано себе почувала, то свекруха обійшла з нею всіх лікарів, щоб їй краще стало. Потім вони з чоловіком та свекрухою літали на море відпочити, а дочка мені ні слова не сказала. Та й багато таких дрібниць, дуже сумних для мене. Я взагалі для неї як стороння людина, вона навіть нічого хорошого в нашому з нею житті не згадує.

Мені родичі та батьки радять подружитися зі своїми сватами, щоб знайти спільну мову з донькою. Я пробувала, спілкувалася по телефону, але ми навіть спільної мови не знаходимо, як на різних планетах живемо. А я дуже люблю свою доньку, сумую за нею. Хочу, щоб все було добре.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page