Коли моя донька вперше познайомилася зі своєю свекрухою, то тій було вже за 60 років. І Людмилі відразу довелося доглядати за мамою свого чоловіка, але робила вона це не просто так, а за хороші гроші

Я розумію дуже добре, що, можливо, для когось це прозвучить дивно, або смішно, але моя рідна донька весь час мріяла вийти заміж лише за хорошого бізнесмена, людину забезпечену добре, причому, що мені не дуже подобалося, адже перш за все він має бути доброю людиною, як на мене, а вже потім гроші.

А Людмилу не дуже це цікавило, якою він є людиною, але щоб ні дня не жити в бідності, щоб все було лише найкраще, щоб вона не економила і жила добре, могла дозволити собі все, що не дозволяло їй життя раніше.

Так, їй звичайно не пощастило з батьком, моїм чоловіком, на жаль, він усе виносив з дому, що під рукою лежало, набрався боргів, недоброю був людиною.

Ми ледве квартиру не втратили через нього та його такі справи, та я вчасно з ним розлучилася і добре, що так вчинила я.

Потім я ще довго виплачувала його борги, поки все увійшло в звичайне спокійне русло.

Загалом, жили ми тоді з донькою Людмилою дуже бідно, але хоч квартиру зберегли і тому я була рада, не залишилися без власного даху над головою в такий важкий час.

Ось тому у моєї доньки і з’явилося таке бажання – бути багатою і відразу ж, особливо не прикладаючи до цього зусиль, адже такого життя, яке вона бачила в дитинстві.

Причому моя донька дуже добре вчилася, отримала хорошу освіту медсестри, тому вона у мене дівчина розумна досить та кмітлива.

Якось Людмила, випадково, побачила оголошення, де жінці треба було приходити і допомагати в домашній роботі ще й за нею потрібен був догляд, бо вона недобре почувала себе.

Моя донька стала часто заходити до неї, там з її онуком і познайомилася.

Бабуся така, трохи за 60 років, жінка вона дуже забезпечена, з бізнесом, який вона разом з квартирою потім передала онукові, але їй було недобре на той момент.

Згодом її не стало, на жаль.

Молоді невдовзі одружилися, стали жити на квартирі мого зятя. Він молодий, красивий та людяний, батьків у нього немає. Доньці зараз 29 років, а йому, Сергію – 32.

Сам зять цей бізнес не очолює, цим займається його досвідчений дядько, він добре в цьому розбирається, який до цих пір, незважаючи на всі кризи, тримає усю їх справу на плаву, при чому гарний дохід з того ще мають.

Дядько Сергія сам зараз дуже багато працює і хоче, щоб його племінник теж достатньо уваги приділяв роботі.

Бізнес у них великий та серйозний, як по наших мірках, у них постійні роз’їзди, відрядження, іноді дуже довго сидять на роботі, хвилювання.

На перших порах мою доньку Людмилу абсолютно все абсолютно влаштовувало: вона зітхнула з великим полегшенням від того, що не треба рахувати копійки, і їй навіть працювати не треба було абсолютно.

Людмила нарешті могла вільно піти в магазин, купити собі якусь гарну сукню та туфлі, не замислюючись над тим, що треба якось до зарплати доживати, і мені подарунки усякі дорогі дарувала.

Я ніколи не просила тих подарунків, постійно казала їй щоб не витрачала гроші на мене, мені не треба того, та Людмила вже жила за якимось своїми правилами.

А потім дочка сказала мені, що чекає дитину.

Чоловік запропонував їй йти навчатися водінню здати екзамен, щоб отримати права і мати свій автомобіль, тому що задумав подарувати на народження дитини їй машину.

Я була проти – зайві хвилювання доньці ні дочого саме в цей період, але дочка якось легко пройшла навчання, народила дочку і отримала від чоловіка червоний великий джип, це було дуже шикарне і дороге авто.

Правда, для цього довелося Сергію взяти чималий кредит, але все ж, тим більше зять його виплатив якось дуже швидко.

Але згодом у дочки почалися різні якісь забаганки і прохання:

“Що мені від цього дорогого подарунка, куди я з маленькою донькою їздити буду, сиджу як в золотій клітці, чоловік з ранку до ночі на роботі, має свої інтереси і свої власні справи, дочку не бачить свою цілий день, а мені й зовсім часу ніякого не приділяє”.

І постійно скаржиться та скаржиться, все її не подобається, все їй не те, все їй не так, вона вже не хоче так.

Але чомусь, коли вдруге вона чекала дитину, зраділа, хлопчика народила.

Різниця у дітей три з половиною роки.

Я думала, що зараз у моєї доньки Людмили не буде часу скаржитися на все, як вона це робила постійно, але не тут-то було, вона така людина просто, з важким характером, як виявилося.

Моя донька вже так втомила свого чоловіка, надзвонюючи Сергію на роботу, щоб він частіше приїжджав, тому що діти його не бачать, і вона сумує за ним, хоче більше уваги і допомоги саме від нього.

Людмила моя і мені постійно скаржилася, що їй сумно вдома одній.

Коли онукові було 2 роки, я взяла дітей і сама вже стала просити свого зятя, щоб він взяв відпустку і поїхав кудись відпочити з дружиною на море, щоб стати ближче, щоб нарешті побути разом у спокої.

Сергій послухав мене і відразу так і зробив, але через 3 дня йому зателефонував дядько, на роботі якісь негаразди виникли, потрібно терміново приїхати і вирішити все, адже дядько сам не справляється.

Сергій залишив відпочивати мою дочку, а сам відразу полетів на роботу.

Мабуть, це було у неї останньою краплею для моєї доньки, вона почала замислюватися про розлучення не на жарт, на мій великий подив.

Приїхала до мене зі вологими очима забирати дітей, сказала, що сім’я руйнується через постійну зайнятість чоловіка.

Людмила дала чоловікові ще один шанс: домовлятися з дядьком, щоб він дав племіннику побільше вихідних або щоб вечора були вільні, адже він ще молодий, у нього є сім’я та діти.

Моя донька постійно сердиться постійно на цього дядька, що він має такий вплив на її чоловіка.

Я багато разів Людмилі пояснюю, що її чоловік поки тільки набирається досвіду, щоб потім усім цим керувати самостійно, а це дуже важка праця, яка забирає багато часу, а для цього йому потрібно ще працювати і працювати.

Що доньці моїй ще потрібно: чоловік хороший, гроші в будинок приносить, повністю сім’ю забезпечує, вона має бути щаслива від цього.

Я хочу, щоб моя донька зрозуміла, що легких грошей не буває, а бізнес свій – це теж важка праця, яка потребує багато часу.

Людмила, як завжди крутить носом, навіть слухати мене не хоче.

А мені шкода, адже вона сама не розуміє, що може зруйнувати свою сім’ю.

Від добра добра шукає, називається це так.

Як вмовити доньку не робити найбільшу помилку в житті?

Фото ілюстративне.