Щомісяця мій син отримує зарплату і ввечері він йде до мене, Андрій мені дає 2 тисячі гривень.
Я дуже пишаюся своїм сином, адже виростила його одна, завжди старалася для нього. Чоловік, його батько, покинув мене, ще коли він був зовсім маленьким.
Мені тоді було дуже не легко, бо зовсім ніхто не допомагав, єдине, що я раділа тому, що маю власну, хоча зовсім маленьку квартиру, але мені хоч платити за дах над головою нікому не потрібно оренну плату.
Трішки легше мені, звісно, стало, коли Андрійко пішов в садочок, а я вийшла на роботу. Тоді я вперше купила собі нове зимове пальто, раділа, як дитина мала такій довгоочікуваній обновці.
А що вже казати скільки я вклала сил та грошей, поки вивчила сина, хотіла, щоб у нього було все найкраще. Люди всі це бачили, я правду щиру кажу.
Тому коли син вивчився, знайшов собі роботу і став заробляти непогані гроші, я йому відразу сказала, що як тільки я вийду на пенсію, то він має мені допомагати, щоб я не економила на продуктах, а раз у рік могла і в санаторій з’їздити.
Андрій лише посміхнувся у відповідь, заспокоїв мене і сказав, що ніколи мене не залишить, буде дбати постійно про мене, я для нього найдорожча людина на світі.
Тепер у нього двоє діток, дружина в декреті сидить, а я вже на пенсії.
Але щомісяця зараз Андрій несе мені 2 тисячі гривень. Єдине, він просить, щоб я ніколи про це не говорила його дружині. Моя невістка не знає про те, що її чоловік щомісяця віддає мені частину своєї зарплати.
Лише моя подруга Людмила знає про це. Якось вона мене запитала, чи я знаю, скільки заробляє мій син, чи їм самим на життя вистачає, чи добре забезпечує він свою сім’ю, що мені гроші віддає?
Я відповіла Людмилі, що зарплата мого сина мене не цікавить, він в столиці працює, значить заробляє добре. А я теж маю про себе дбати, хоч на старості років, маю бути здоровою і забезпеченою людиною теж, адже сама собі в усьому відмовляла в молоді роки заради сина.
У мене лише один син, і якщо мені буде недобре, то доглядатиме за мною він один, а я не хочу бути проблемою для нього на старості років, не хочу, щоб невістка докоряла мене, що я її хліб їм. Тому сама й дбаю про себе. Я вважаю, що якщо у мене все буде добре, то я менше клопотів принесу своєму синові на старості. Хіба я не права?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – kurkul.
