В свій час я розлучилася з чоловіком, тому свого сина я ростила сама. Було важко, але я ні про що не шкодую. Це я сама вирішила піти від чоловіка.
Тоді це було не заведено, тому моя мама дуже просила мене не розлучатися, жити як всі, та я вже прийняла рішення і не бажала його змінювати.
Я досі вважаю це рішення одним із найкращих у своєму житті, і зовсім про це не шкодую.
Просто я зрозуміла, що мені з чоловіком не по дорозі, і краще розійтися, поки ми ще молоді.
Основною моєю претензією було те, що чоловік не хотів працювати, він заробляв дуже мало, натомість любив він добре спати, смачно їсти і менше рухатися.
У шлюбі ми з ним прожили 5 років, і я зрозуміла, що не хочу одна все тягти на собі.
Після розлучення мені довелося працювати на кількох роботах. Вихованням мого сина здебільшого займалася моя мама.
Коли синові було 12 років, ми переїхали від моїх батьків у власну квартиру, але опікуватися онуком бабуся не перестала.
Вона відмовилася виписувати його з своєї квартири, сказала, що так їй спокійніше, але її справа, я не втручалася.
Коли ми почали жити окремо, я зрозуміла, що багато втратила у вихованні свого сина. Він не хотів вчитися, не слухався мене, а моя мама постійно його захищала.
В результаті Вадим нікуди не поступив, бо ще не вирішив, ким хоче стати. І на роботу з тієї ж причини не пішов. Цим він мені дуже нагадав свого батька.
У мене вже підкипало, але бабуся продовжувала захищати свого улюбленого онука, мовляв, не треба йому хапатися за перше, що попалося, нехай чекає на вдалий варіант.
А як на мене, не хочеш вчитися – ідеш працювати. Можна двірником, можна вантажником, можна продавцем – там завжди потрібні люди.
Але мама говорила, що я і так все життя на дитину уваги не звертала, а зараз йому ще й життя ускладнити хочу.
Тому син сидів удома, продовжував лежати на дивані, грав у комп’ютер і періодично пропадав на якісь гулянки, заздалегідь випросивши гроші. Через не хочу, але я давала.
Нещодавно син мене ошелешив, що планує одружитися і приведе невістку до мене, вони вже дитину чекають.
Синові 22 роки, він ніде не вчиться і не працює, його наречена ще студентка, тобто – жити вони збираються за мій рахунок.
Я добре подумала, і сказала сину, що відмовляюся приймати їх у себе вдома. Якщо вже вирішив створювати сім’ю, то нехай бере всю відповідальність на себе.
Сина мої слова дуже зачепили і образили. Він відразу поскаржився бабусі.
Мама мені зателефонувала, і стала картати, що у мене єдиний син, а я його в такий важливий момент підтримати не хочу. Вона вважає, що «я не мати», бо справжня мама свою дитину не виставить на вулицю.
Син розписався і привів наречену в квартиру до моєї мами. Зараз вони всі живуть у неї і дружно на мене ображаються.
Мамі я буду допомагати, але сину – ні. Вважаю, що він має навчитися брати відповідальність на себе.
Дуже не хочу, щоб він став схожим на свого батька.
А яка ваша думка? Я правильно зробила, чи ні?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.