Коли мені від моєї мами дісталася у спадок хороша квартира, я вирішила її єдиному синові своєму віддати, коли той одружився. Дуже хотіла, щоб його дружина мені стала за доньку рідну, адже їй мене доведеться на сторості років доглядати. А якось прийшла до них і наче прозріла

Щиро кажучи, я зовсім не хотіла б, звичайно, писати про свої хвилювання на загал, не така я людина зовсім, але зараз я не знаю, як правильно мені вчинити і, як варто дивитися на все це.

Мені здається, що лише мами синів зрозуміють мене та дадуть слушну та гарну пораду.

Вчора я їздила в гості до свого сина з невісткою, і сьогодні лежу з тиском та плачу, на жаль.

Мій єдиний синок Андрій нещодавно одружився. Хоча, я вважала, що ще зарано йому створювати сім’ю – і можна почекати і придивитися один до одного, сказала, щоб він пожив спочатку з Ольгою, але він мене не послухав і зробив по-своєму, зовсім як його батько, який спочатку зробить якусь справу, не обдумавши все добре, а потім розсьорбує усі наслідки вже скоєного. Боюся, що і у сина мого буде так само.

Так ось, приїхала я до них одного разу, а невістка моя в телефоні сидить, прямо з рук його не випускає ні на хвилинку.

Запропонувала вона мені самій піти чай налити – адже, вона зайнята і їй зовсім ніколи, не домене їй саме зараз. А як же закони гостинності?

Ця квартира, в якій вони живуть, дісталася мені в спадок від моєї мами, і я віддала її своєму єдиному синові, але це ж не означає, що невістка там господиня, господиня все одно я.

Та й яка з неї господиня – ніяка, на превеликий жаль. Вікна у Ольги ніколи не миті, постійно в плямах, посуд брудний в мийці щоразу лежить, миє тоді, коли вже й жодної тарілки чистої немає, а в холодильнику нічого крім ковбаси, пельменів та майонезу я нічого не бачила.

Спочатку я думала, що дівчина вона поки що молоденька, до сім’ї не звикла, от і живе, як в гуртожитку, ставилася до всього цього з великим розумінням.

Тому я залюбки допомагала їй в усьому: завжди купувала продукти, коли йшла в гості, майже завжди овочі та фрукти, щоб діти гарно харчувалися. Але нічого не міняється зовсім. Ольга лежить з телефоном в руках, ну що там можна весь день дивитися?

Поки я сиділа у них, приїхав кур’єр, привіз якийсь одяг.

Невістка моя дуже зраділа і давай все це при мені міряти. Я була неприємно вражена її поведінкою. У них шафа скоро розвалиться від того одягу, навіщо його стільки, краще б поїсти щось корисне купила собі та чоловікові. Навіщо їй стільки?

Мій син працює важко кожен день, зовсім не шкодуючи себе, а невістка все спускає на вітер.

А в холодильнику у них – одна каструля з супом. Це, що, нормально – чоловік з роботи прийде, а вона його одним супом годувати буде? Але ж йому добре харчуватися потрібно, та й і їй також, вона ж майбутня мама. Ех, немає на неї мого чоловіка. Він би ніколи не змовчав.

Щиро кажучи, засмутилася я сильно. Казала ж синові:

– Поживіть трохи разом, придивися до неї, навіщо відразу одружитися, ти ж навіть не можеш дізнатися її краще.

А він сказав, що щиро кохає і весілля буде. Я думаю: якщо зараз у неї такий бруд, та безлад, що ж буде, коли діти з’являться?

Діти, же, не можуть в такому бруді жити, та з порожнім холодильником. Якщо вона для одного не може приготувати, то що потім буде?

Інколи дуже шкода, що я виховала порядного та доброго сина, через його м’який характер важко йому в світі жити, а я не знаю, чим можу йому допомогти. Як напоумити свою невістку.

невістка у мене дуже лінива, так сина свого шкода. Постійно голодний, коли до мене приходить, не може наїстися, каже, що в мене все таке смачне, ще й з собою бере. Мені так його, як матері шкода. Але що я ще можу зробити?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page