Я в Італії на заробітках, але не так для себе, як для своїх батьків і брата. Принаймі, так виходить.
На заробітках я вже більше десяти років, зараз мені 39 років і я не знаю, що мені робити далі.
Справа в тому, що я з дуже бідної сім’ї. У мене є ще брат, на 10 років молодший за мене. Ще з дитинства так повелося, що я маю за ним доглядати, допомагати, підтримувати.
В мене в сім’ї працює один батько, а мама завжди була домогосподаркою.
Брат теж не поспішає роботу шукати, то ж вони всі дружно чекають на мої євро, які я щомісяця їм висилаю.
Коли з’явилася можливість, я поїхала працювати за кордон і висилала їм гроші. Я сподівалася, що все зміниться, і вони почнуть щось робити.
Я сама винна, в тому, що допомагала їм стільки років, але я це робила з любові, а в підсумку мама розслабилася, брат виріс безхарактерним, живе з мамою, заробляти не хоче.
Якби я заробляла лише на себе, я б вже купила б собі квартиру і не тільки, але у мене все йде на них просто в неймовірних сумах. Мені майже 40 років, дітей немає, стосунків теж.
Вже багато років я на заробітках, а гроші і досі я віддаю своїй матері. І вона ще диктує, що мені робити.
З самого початку я доглядала літніх італійців, за це отримувала чистими майже 1000 євро, це була пристойна сума, адже ні на житло, ні на їжу я не витрачалася.
Та у мене зовсім не було вільного часу – вихідні у мене були лише в четвер післяобіду і неділя. Для молодої людини це дуже мало.
І ось я нещодавно вирішила змінити роботу, влаштувалася в супермаркет прибиральницею. Там зарплата невелика, але вільного часу більше.
Також я взяла ще кілька квартир на прибирання. Сума виходить непогана, але тепер я мушу витрачатися на житло і на їжу, і грошей зовсім не залишається.
Тепер я не те, що 1000, я і 300 євро не можу додому відправити. І це моїй мамі зовсім не подобається. Вона мені так і сказала, що я заробляти поїхала, а не жити в своє задоволення.
Я втомилася допомагати матері і брату, які ніде не працюють, а живуть за мій рахунок.
Мені хочеться забути про них, про людей, які чомусь вирішили, що я маю працювати за всіх в нашій сім’ї.
Мама мені заявила, що любов не може бути тягарем, а якщо вони для мене тягар, то я їх не люблю, а значить – у мене немає матері, вона не хоче такої дочки як я.
Мені було дуже важко весь цей час, адже це роки важкої роботи, під час яких я просто забула про себе.
Я втомилася і не можу так більше продовжувати.
Але мені страшно, що якщо я їх кину, то мені буде ще гірше.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.