fbpx

Коли Марина вийшла на роботу, то вони відразу з чоловіком зітхнули: стало їм трохи легше. І настрій став кращим, і жити простіше, і їсти смачніше. І жінка вже раділа, що життя їх змінилося, що якусь копійку має в кишені. Та люди стали перешіптуватися за спиною, а рідна мама відвернулася від доньки

– Мені шкода свою рідну доньку, бо вона має такого недоброго чоловіка, на жаль, – жаліється пенсіонерка Лідія Петрівна. – Одружився він, діти у нього є, а чим годувати свою сім’ю йому байдуже, він про це навіть і думати не хоче, це напевно його зовсім не цікавить. Донька моя Марина в декреті року навіть не просиділа, відправив її Іван працювати майже відразу. Гаразд би ще на нормальну роботу, а то – підлогу мити не зрозуміло де. Я аж засмутилася, коли дізналася про це.

Сім’я у Марини наче така собі звичайна, середньостатистична: чоловік, дитина, кредит у них є. Дитині тільки недавно виповнився рік, і Марина сама сиділа поки в декреті.

Грошей до недавнього часу їм з сім’єю дуже не вистачало. Кредит в свій час вони брали з нуля, практично без першого внеску, тому виплати по кредиту зараз у них дуже суттєві, адже веикий процент, дві третини зарплати чоловіка. Але жити ж їм на щось теж потрібно, і краще вже віддавати гроші за своє житло, ніж платити за оренду в нікуди якійсь зовсім чужій людині.

Коли Марина з чоловіком лише тільки но взяли кредит, то ситуація у них в сім’ї була зовсім іншою: і дружина працювала, і у чоловіка була непогана робота і підробітки хороші він теж мав на той час. Тоді здавалося – далі буде тільки краще, гроші самі йдуть до рук, тому подружжя вирішило взяти кредит на своє власне житло.

Але все пішло не за планом – відразу після того вони дізналися, що Марина чекає дитину, яку планували взагалі, якщо чесно, вони лише років через п’ять, чоловікові підробітки зовсім скінчилися, і інші знайти їм зовсім не вдалося, до того ж певні гроші довелося витратити на народження немовляти і на саму дитину теж. Тобто життя внесло у їх плани свої корективи, не дуже добрі, як виявилося, на жаль, від чого життя їх змінилося повністю, тепер, виходить, зовсім інша справа у них: мріяли про одне, а мають – інше.

Але Марина з Іваном зовсім не скаржаться. Ось уже місяць минув, як Марина, щоб поправити фінансову ситуацію в родині, влаштувалася працювати прибиральницею в розташованій поруч перукарні. Прибирає жінка там двічі на день – вранці і вдень, під час сну дитини.

З дитиною в цей час, поки мама миє підлогу, сидить мати Марини, вона живе неподалік від своєї доньки. З однорічним онуком їй сидіти трохи таки важко, і просто так сидіти з ним вона б не взялася, мовляв, народжували для себе, але зі сплячим, так вже й бути, сидіти якусь годину-другу вона погодилася – хоча без особливого ентузіазму і з купою умов для своєї доньки.

Якщо Марина вчасно не може вкласти дитя спати, то беруть вони його в коляску і мама її катає її навколо перукарні, поки сама Марина миє там підлогу. Одним словом викручуються вони, як можуть, як в них виходить зараз.

Марина своєю роботою цілком задоволена: їй не говорять приходити хвилина в хвилину, бо знають, що мале дитятко, тому йдуть на зустріч, може вона прийти у 8 годин, а може й в 9, ніхто їй і слова зайвого не скаже, роботу вона свою виконує сумлінно, нею задоволені повністю. Головне – вона має зробити свою справу, прибрати за день два рази. Вранці Марина миє ретельно, а ввечері – просто швиденько все протирає, і всі задоволені. Тобто не переробляє.

На дорогу знову ж таки не витрачається – ні часу, ні грошей, все під боком. Гроші вона заробляє невеликі, для когось, можливо, зовсім так просто смішні. Але для сім’ї Марини, в їх ситуації непростій – суттєві. Відразу зітхнули з чоловіком, стало жити трохи легше. І настрій став кращим, і жити простіше, і їсти смачніше. Ні, все-таки працювати – було правильним рішенням.

І все б добре, тільки от оточуючі.

Чесно кажучи, коло спілкування у Марини, в зв’язку з народженням дитини, далеко не саме широкий. Мама, тітка, пара таких же подруг у дворі з дітьми, з якими рік разом проходили з колясками. Звичайно, всі знають, що Ірина вже вийшла на роботу заробляти гроші. І все, як одна, постійно дорікають:

– Прибиральницею? В звичайну перукарню? З двома вищими освітами? А чоловік що говорить?

Марину, відверто кажучи, засмучують ці розмови.

– Як її чоловікові не соромно? – в один голос говорять всі. – Він, значить, о сьомій вечора вже з роботи йде і на диван сідає, а дружина прибиральницею працює? Мав знайти підробіток сам, якщо така вже ситуація така недобра в їх сім’ї виникла. Але дружину відправляти відра брудні важкі носити і ганчірками махати – нехороша справа.

Марина навіть спілкуватися з людьми перестала, яка їм справа до її життя, чому їй усі дорікають, навіть рідна мама?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – milkalliance.

You cannot copy content of this page