Марія в рідне село повернулася зовсім іншою – стильна жіночка, красива і доглянута. Їй зараз її шістдесят і не даси, максимум п’ятдесят. Говорить вишукано, не так, як жінки в селі. І манери такі, витончені. Кажуть, в Італії добре їй пішло, знайшла собі італійця, тепер уже і не працює, життям насолоджується. От дає Маруся – з прибиральниці в італійські сеньйори.
– А чи надовго ти, Марійко, цього разу приїхала?, – прижмуривши очі запитала стара Орися. – Ой, якою ж ти красунею стала. А чоловіка твого, Василя, тобі зовсім не шкода?
Орися, сусідка, жінка похилого віку, товаришувала з колишньою свекрухою Марії – Стефанією. Коли Марія 20 років назад вирішила залишити чоловіка і дітей, і подалася на заробітки в Італію, свекруха їй цього не пробачила. Як це можна чоловіка і дітей залишити, – не вкладалося в голові у неї.
В дорогу свекруха відправляла невістку з недобрими словами. – Не пробачу тобі ніколи, так моєму синові життя зіпсувати.
Та Марія не вагалася, швидше, навпаки, чим більше кричала свекруха, тим більше їй хотілося пошвидше втекти. Діти уже майже дорослі, а триматися за чоловіка-невдаху, який би рідну маму продав за оковиту, у Марії більше не було сил.
З оковитою Василь дружив усе життя, спочатку по святах, а потім – щодня. Не один вечір у Марії і її дітей був зіпсований через те, що батько приходив додому в нетверезому стані. У поїздці в Італію Марія бачила вихід із ситуації, що склалася в її житті.
А що Василь, він, на зло дружині, опустився на саме дно, бомжує в прямому розумінні слова. Скільки разів дочка просила тата схаменутися, бо соромно в селі перед людьми, та марно. З хати не виженеш – рідний батько все ж таки, але жити так просто неможливо.
Марія, щоб полегшити життя доньці, прислала гроші, щоб відремонтувати невелику прибудову до хати, щоб мав Василь де жити, і дочці не заважати. Додому приходить Василь рідко, а як в селі з’являється, люди голови відвертають.
– То все твоя дорога матуся винна, – постійно звинувачує Марію свекруха. 85-річна жінка і досі не пробачила невістку.
– А в чому я винна, – виправдовується Марія. – Я ж хотіла сім’ю зберегти, та коли побачила, що марно, втекла, щоб себе врятувати і дітям допомогти.
І їй таки все вдалося. А от у тому, що у чоловіка так життя склалося, вона справді не винна – він сам колись обрав для себе саме таку дорогу.
Фото ілюстративне – Dari.
