fbpx
Життєві історії
Коли мами з татом не стало, залишилася хата після них. Сестра просила, щоб я її не продавала, а знайшла людей і здала її в оренду. Я лише згодом дізналася причину, чому Ольга так захотіла

Я зі своїм чоловіком Данилом купили невеличку земельну ділянку біля моїх батьків по-сусідству і побудували там хорошу хату.

Сестра моя Ольга теж вийшла заміж та поїхала жити до свого чоловіка, в місто, в його хорошу двокімнатну квартиру.

Роки минали швидко, у сестри вже виросло двоє дітей: син і донька.

Син Ольги закінчує навчання у вищому навчальному закладі, а донька вже вийшла заміж, чоловік у неї з міста, у нього своя хороша трикімнатна квартира і моя сестра не могла натішитися тим, як пощастило її доньці з чоловіком.

Ольга постійно була задоволена, що її доньку спіткала хороша доля.

А у нас з чоловіком Данилом одна донечка, вона вийшла заміж, живе в місті, взяла квартиру в кредит з чоловіком, а ми з батьком їй допомагаємо.

Коли не стало наших батьків, залишилася після них їх хата, але Ольга просила не продавати батьківський будинок, а просто здавати в оренду, адже ми живемо близько біля міста та зараз всі хочуть провести літо в селі, подалі від люду.

Я погодилася, ми з чоловіком гарно доглядали город та іноді ладнали щось в хаті.

Та нещодавно донька моєї сестри, Тамара, повернулася до мами з дитиною, вона розлучилася зі своїм чоловіком, і стала жити в одній квартирі зі своєю мамою та братом з дружиною.

Тамара не могла добре жити під одним дахом зі своїм братом та його дружиною, вони постійно сперечалися.

І одного дня мені Ольга сказала, що хотіла б, щоб поки її донька пожила в будинку бабусі, сестра доглядатиме малюка, поки Тамара буде на роботі. Я погодилася, не хотіла відмовляти рідним людям.

Згодом Ольга посперечалася з донькою і поїхала в місто, а Тамара стала приводити свого синочка мені, адже їй потрібно було йти на роботу.

Так було день, два, потім тиждень. Тамара обіцяла, що придумає щось, але нічого зовсім не мінялося. Згодом син її сам до нас прибігав ще зранку і просив снідати у мене, адже був голодним.

Мені з часом це стало набридати, звісно, адже я витрачала час на чужу дитину, виконувала роль безкоштовної і безвідмовної няньки, годувала його, адже племінниця ніколи нам й хлібини не принесла.

А одного разу наближався день народження синочка Тамари, ми вже з чоловіком подарунок для хлопчика купили, чекали, що нас запросять, але нас ніхто не покликав.

Натомість, я бачила через паркан, приїхала моя сестра Ольга з сином та невісткою, всі гарно там веселилися, відсвяткували гуртом. А потім всі поїхали в місто.

Про мене ніхто й не згадав, навіть не подякували за добро.

Наступного дня подзвонила мені сестра, сказала, щоб я шукала квартирантів, а потім видно буде, хто житиме в хаті.

А я сказала, що вже виставила хату на продаж, вже й покупці знайшлися. Не хочу, щоб родина знову користувалася моєю добротою: їздили туди і сюди. Сестра образилася на мене.

Але хіба я не права?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page