Коли мами не стало Валентина забрала тата з села до себе в двокімнатну квартиру, бо він вже був старенький, йому вже 85, він сам не міг нічого вже робити, татові потрібен догляд.
Самій Валентині 65 років, живе сама, бо в дітей свої сім’ї. Коли забрала тата до себе, то його стареньку хатину продала, великих грошей за неї не взяла, але потрібно було продати її, щоб зовсім не розвалилася, бо село далеко, нікому їздити туди. Гроші розділила між дітьми, бо онуки маленькі, копійка потрібна всім зараз і мати це знала.
Все було добре перший час, Валя ще підробіток собі знайшла, сама добре доглядала тата. А потім занедужала сама. Минуло багато часу, але краще не стало. Жінці важко було доглядати за батьком, бо ледь сама давала собі раду. Діти не допомагали, у всіх свої турботи, діти малі, проблеми на роботі, зараз у всіх непрості часи.
Тоді Валентина знайшла будинок для літніх людей для тата, бо іншого виходу не бачила. Вона часто навідується до нього, готує йому різні смаколики вдома. На свята замовляє таксі і привозить тата до себе додому, щоб разом повести ці дні і тато почував себе потрібним своїй доньці. Щоразу вона думає, що це тимчасово і скоро вона тата поверне додому, але сил вже немає і краще не стає. Тато й досі там.
Валентині на душі непросто, бо ніколи не думала, що так може бути у мене в житті. А найприкріше, що вся родина мене засуджує, кажуть, що батьківську хату забрала, а тата мого доглядають чужі люди. Але ж це зовсім не так.
Фото ілюстративне.
