fbpx
Життєві історії
Коли маму виписали додому, Зоя постійно доглядає за нею. З роботи біжить до мами, доглядальницю відпускає, готує, годує, миє. Випрати знову ж треба, прибрати трохи. Ночувати йде до себе, о шостій ранку – знову до мами, перевірити, як вона. До восьми доглядальниця приходить, а вона на роботу. Але сім’я жінки весь цей рік повністю забута. Діти і чоловік щось там собі готують, кудись ходять, якось живуть без нагляду мами. Є у Зої ще рідний брат. Вона просила підмінити її на день-два, але Роман і чути не хоче, каже, що мити маму не буде. Тоді сестра каже, щоб невістка посиділа з мамою, адже вона дитину їх гляділа. Але вони й носа не показують до мами, не хочуть з нею сидіти і все

– А  брат мій молодший, Роман, взагалі самоусунувся від усього. Раз на тиждень телефонує і запитує – ну, як там мама? Улюблений мамин син, між іншим, вона душі в ньому не чула все своє життя. А так – все на мені Уже рік просвітлої години не бачу. Перевезли мати в сусідній будинок практично, квартиру зняли, щоб мені було зручніше. До неї в сусіднє містечко кожен день я б не наїздилася, це нереально, дуже важко одній все тягнути.

– Ну, тут не посперечаєшся. Я тебе в цьому розумію.

– Так навіть і в сусідньому будинку мені зараз дуже важко. З роботи біжу до мами, доглядальницю відпускаю, готую, годую, мою, ліки даю. Випрати знову ж треба, прибрати трохи. Ночувати йду до себе, о шостій ранку – знову до мами, перевірити, як вона. До восьми доглядальниця приходить, я їду на роботу. Мама зараз ходити почала зовсім трохи по квартирі, їй трохи краще.

– О! Це дає надію!

– Так. Але ось сім’я моя зараз занедбана повністю, діти ростуть як трава, добре, звичайно, що не немовлята вже, а школярі. Але все одно, старший в дев’ятому, контролювати треба, а у мене зовсім на дітей своїх ні часу ні сил не залишається, і на чоловіка теж, на жаль.

У Зої сім’я весь цей рік повністю забута. Діти і чоловік отримують увагу за залишковим принципом. Щось там собі готують, кудись ходять, якось поки живуть без нагляду мами. Ні, вони, звичайно, без претензій до своєї матері та дружини, все розуміють добре, такі обставини. Але у Зої все одно душа хвилюється за своїх рідних.

– Намагалася готувати їжу великими каструлями, але кожен день одне і те ж є їм їсти зовсім не хочеться, – зітхає Зоя. – У підсумку все йде в смітник. А щодня стояти біля плити ще і вдома мені, чесно кажучи, зовсім ніколи, дуже прикро через це. Квартиру запустила власну, прибрати гарно скрізь та все давно вже треба. Хлопчаки намагаються щось робити, але це все далеко від ідеалу.

– Слухай, ну так треба з братом, з Романом, поговорити серйозно. Звичайно, не справа, що ти одна всі тягнеш на собі. Нехай теж якось бере участь, це ж його мати. Чого це він жодного разу носа до неї не показує?

– Ой, а то я з ним не говорила. Сто раз намагалася достукатися до нього. У нього на все одна відповідь: «Я можу допомогти тільки грошима». Гроші дав – і більше з нього нічого не пита.! Ось як так можна? Гроші все не вирішують сьогодні, крім них, ще купу всього треба.

– Почекай, так, виходить, гроші Роман постійно хороші дає на матір?

– Ну. Так, гроші дає! Фінанси на ньому. Коли це все сталося рік тому, мама в лікарню потрапила, і нам сказали, що нас чекає ось це все, і, скоріше за все, надовго. Роман тоді відразу заявив: давай, мовляв, так – з мене гроші, скільки треба, з тебе все інше. Догляд, миття, готування, керівництво доглядальницею.

– І квартиру для мами він оплачує?

Так. Квартиру зняв поруч з моїм будинком, переїзд організував, на доглядальницю грошей видає щомісяця – на картку переводить. Продукти замовляє раз в тиждень з розрахунку на маму і доглядальницю, оплачує, природно, сам теж. З поліклінікою теж він домовляється, масаж організовує, швидше за все, не безкоштовно, я в ці питання не лізу. Нічого про це не знаю.

Насправді, оплачувати щось з перерахованого для матері Зоя навряд чи змогла б сама: живуть вони з чоловіком скромно, платять кредит. Так що навіть половина витрат на квартиру і на доглядальницю сильно б вплинула їх по кишені.

Добре, що є Роман, який заробляє непогано, і гроші для нього не проблема.

– А, ну слухай, так ще можна жити, коли все сплачено, і не треба думати, де взяти гроші на наступний місяць. А ти кажеш – самоусунувся, не бере участі.

– Так звичайно самоусунувся, тому що все на одних руках! – ледь не плаче Зоя. – Так не чесно! У Романа життя не змінилося ні на грам. Він так само веселиться, відпочиває, ходить в гості до друзів, вечорами з роботи йде додому, до дитини, до сім’ї. Влітку вони з дружиною у відпустку їздили, а я і цього позбавлена. І я не велика любителька поїздок, насправді, але просто прикро. Я Романові кажу – ти б хоч до матері зайшов, посидів би з нею, підмінив мене хоч на пару вечорів на тиждень! Ні, не хоче. Мити ж її, каже, я не буду, я чоловік, мені незручно.

– Ну, можливо він правий, це логічно.

– Ага, хороша відмовка. Незручно йому, як же. Кажу, нехай дружина твоя прийде, щось зробить для твоєї матері. Мати їй свого часу з дитиною допомагала, нехай і вона тепер постарається. Але про це і мови не йде. Не буде його дружина ходити за нашою матір’ю. Гроші дали – і більше нічого не винні.

Подруга послухала Зою, пошкодувала її, разом поплакали, але вона вважає, що Зоя не права, брат дуже добре допомагає рідній матері.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook