Коли мама вийшла на пенсію, їй стало сумно сидіти цілими днями в квартирі, адже вона ще хотіла щось робити, а жила одна.
Багато років вона мріяла про дачу, казала, що з радістю працювала б на городі і проводила все літо там. Я вирішила, що на пенсії для мами це була б найкраща пропозиція, а на літо можна возити до неї онуків.
Грошей у мене було трохи відкладених і я звернулася до брата. Я пояснила Сергієві, що було б добре купити нам з ним мамі невеличку дачу, вона б там працювала, влітку мала б де відпочити на свіжому повітрі, а ми б привозили до неї онуків і самі б відпочивали, провідуючи маму.
Сергій відразу відмовився, сказав, щоб я не вигадувала собі зайвих турбот. Витрачатися на стару хату він не буде, тай відпочивати йому немає коли.
Я взяла кредит, і купила мамі дачу сама. Вона була дуже щасливою, весною стала саджати город, купила розсаду та насіння. Ми з чоловіком приїжджали допомагати їй на вихідні, а влітку, коли ми з чоловіком працювали дистанційно, вирішили літо провести на дачі разом з мамою.
Нам було добре, чоловік зробив там непоганий ремонт, у вільний час поставив паркан, звів прибудову на душ та туалет. Тепер ми мали усі зручності, на дачі навіть взимку можна жити, при бажанні, там навіть грубка є.
Я якось ми приїжджаємо до мами, а в неї вже братові діти. Виявлчється, поки нас не було, брат з дружиною приїжджав, привіз мамі дітей, а сам з дружиною поїхав відпочивати на море. Я люблю племінників, тому лише зраділа, що вони будуть гратися з моїми дітьми.
Так швидко промайнув тиждень. Брат вже повернувся з відпочинку, але дітей забирати не спішив. Потім знову зателефонував мамі, сказав, що має якісь справи і попросив пригледіти за ними ще.
Так племінники у нас були майже два місяці, брат при цьому жодного разу не приїхав, постійно шукав собі якусь відмовку, постійні виправдання.
Зрештою я вирішила його набрати, адже він переніс усі турботи за дітьми на маму, я сказала, що в нього совісті зовсім немає, у мами пенсія не така велика і він міг би щось залити мамі, якісь гроші, чи продукти дітям.
На що брат мені спокійно відповів. Що дача оформлена на нашу маму і він має таке право привозити туди онуків, як і я. І раніше, коли нас возили до дідуся й бабусі, мама ніколи їм нічого не залишала, а ми там ціле літо були. Я пояснювала, що раніше ми їли картоплю лише, пили молоко і овочі з городу, а зараз життя зовсім інше, дітям потрібне і м’ясо і риба, і йогурти мама щодня купує. Брат сказав, що дітей забере, коли мама йому подзвонить, а мене слухати він не буде і поклав телефон. Звісно він знає, що мама дзвонити не буде, навіть коли грошей не буде, чи втомиться, тому й користується її добротою.
А я зараз жалкую про одне – що оформила дачу на маму, думаю, що брат ще й на спадщину претендуватиме, буде ділити зі мною дачу, на яку сам не дав ні копійки.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
