fbpx
Життєві історії
Коли мама потрапила в стаціонар, потрібні були гроші. Люба зателефонувала сестрі, щоб та приїхала і допомогла, але Леся відмовилася, сказала, що той хто біля мами залишився, і має її доглядати

У Одарки було дві дочки: Леся і Люба. Обох дочок любила однаково, ростила їх, хоч було непросто, бо рано овдовіла.

Дівчата росли роботящими, у всьому мамі допомагали.

Першою вийшла заміж старша донька Леся.

Хлопець був із сусіднього села, забрав її до себе.

Але в невістках Лесі погано жилося, ніяк вона не могла із своєю свекрухою знайти спільну мову. Все їй було не так.

Захотіла вона з чоловіком в новій хаті жити, відправила чоловіка на заробітки, бо думала, що так швидше справа піде.

Але Михайло на чужині знайшов собі іншу, тому невдовзі заявив, що хоче розлучення.

З десятирічним сином на руках повернулася Леся додому.

На той час Люба вже теж вийшла заміж і привела чоловіка в будинок матері.

Хата у них була невелика, то ж Люба і її чоловік почали добудову, дві кімнати прибудували, кухню збільшили, ванну зробили.

Леся з сином поселилася в одній з кімнат.

Жити усім разом було непросто. Тому одного разу вона запропонувала сестрі, щоб та викупила в неї її частку.

Сплатити грошима сестрі було важко, Люба з чоловіком тоді навіть взяли кредит.

Отримавши гроші, Леся поїхала в місто, зняла собі квартиру, знайшла роботу.

Відтоді в село до сестри і до матері майже не приїжджала.

Коли весною город треба було садити, в Лесі ніколи не було часу щоб приїхати і допомогти.

Зате коли зібраний урожай лежав в погребі, вона приїжджала машиною з своїм теперішнім чоловіком і брала картоплю, буряк, інші овочі стільки, скільки їй було треба.

Люба мовчала, бо вже добре вивчила характер сестри.

Та й для себе зрозуміла, що не хоче псувати стосунки з рідною людиною через якийсь мішок картоплі.

Коли мама потрапила в стаціонар, потрібні були гроші.

Люба зателефонувала сестрі, щоб та приїхала і допомогла, але Леся відмовилася, сказала, що той хто біля мами залишився, і має її доглядати.

Тим часом у Лесі справи налагодилися. Вона вдало вийшла заміж, в чоловіка було своє житло, був автомобіль.

Сина ростив як рідного, хоча в першому шлюбі у нього була донька, якій він теж дуже допомагав.

Можна сказати, що Лесі пощастило, але ділитися з родичами чи якось допомагати їм, у неї бажання не було.

В 49 років Леся стала вдовою.

Старша донька її чоловіка відразу прибрала спадщину до рук, а Лесі нічого не залишилося, як знову повернутися в село.

Вона і досі вважає, що має право претендувати на мамину спадщину, хоча від маминої хати вже нічого і не залишилося, Люба з чоловіком все повністю перебудували.

А Люба не знає що сказати, не виженеш з хати рідну сестру!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page