fbpx
Життєві історії
Коли мама дуже постаріла, Тетяна поїхала жити до неї в квартиру і доглядати її. А в її квартиру приїхала донька жити з онукою, якраз розлучилася з чоловіком. Мар’яна зраділа, що мама тепер житиме в баби, вона про це мріяла давно

Тетяна Михайлівна якось поділилася зі своєю подругою дитинства, що навіть часу немає у неї просто піти в поліклініку, адже вона доглядає за мамою.

А свою маму одну абсолютно не можна залишити, вона ж, як мала дитина тепер, сусідка з нею залишатися відмовляється, та й жінка розуміє її. На доглядальницю грошей у Тетяни немає, які у неї доходи, крім пенсії. Ось і живе вона вже другий рік так, постійно сидячи вдома біля своєї мами, адже по-іншому не виходить ніяк.

У магазин поспішає, в поліклініку чекає і відкладає похід до останнього, в душ йде і то, коли мама міцно спить і двері у ванну не закриває, адже мама може прокинутися і кликати знову її.

Подруга й запитала якось:

– А Мар’яна твоя донька що ж? Вона ж їй бабуся рідна, та й дочці її вже 12 років. Не маленька зовсім вона, одну її, на відміну від старенької мами, можна залишати.

Мар’яна – єдина дочка Тетяни. Їй зараз майже 40 років.

У віці 25 років Мар’яна поспішно вийшла заміж і поїхала жити до чоловіка в інше місто. Молодих Тетяна відвідати на новому місці проживання не встигла: робота не дала, а потім Мар’яна з піврічної донькою повернулася до матері.

Мар’яна пояснила мамі, що чоловік не хотів працювати, свекруха їй нічого не допомагала і вона сама не могла вийти на роботу. Ходити їй не було куди, подруг не було, чоловікові нічого не цікаво. Набридло Мар’яні таке життя, вирішила не тягнути до останнього, а відразу розійтися, адже щасливим такий шлюб вже не буде, вірила вона.

Мар’яна стала жити зі своєю донькою в своєї матері, але в неї ще й старенька мама була, бабуся Мар’яни.

Тетяна вирішила, що раз донька повернулася, то вона поїде до своєї мами, адже вона вже старенька і їй потрібен догляд, а донька нехай живе в її квартирі і влаштовує своє життя.

Бабуся переписала на Мар’яну свою квартиру. Мар’яна, ще до того ж, стала часто приводити свою доньку до мами, просила, щоб та сиділа з нею, а вона хоче відпочити.

Та мама відмовляла, адже вона працювала, ще й зі старенькою бабусею доглядала, їй просто було ніколи.

Роки минали, згодом Тетяна вийшла на пенсію, мама її постаріла, пам’ять підводить, сама може кудись піти, плитку увімкнути, залишити її саму не можна.

Якось сама Тетяна попросила доньку посидіти з бабусею, щоб самій піти в поліклініку, але та відмовила.

Мар’яна сказала, що мама не сиділа з її донькою, тому тепер вона не буде сидіти з бабусею, нехай вона сама сидить зі своєю матір’ю.

Тетяна намагалася пояснити доньці, що не так часто просить її про допомогу, але Мар’яна сказала, щоб більше й не просила, адже їй теж було важко з донькою, але мама відвернулася від неї.

Тепер сама Тетяна не знає, що робити, її доньці просто так дістанеться дві квартири, а вони так нелегко зараз з матір’ю живуть.

Тетяна не знає, що тепер робити. Усе, виходить, залишиться доньці, а вона нічого не хоче допомогти, нічого не цінує.

Як бути далі, що робити і як добре прожити свою старість і хто допоможе доглянути дуже стареньку маму, коли самій вже все важко?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page