fbpx
Життєві історії
Коли Катерину залишив перший чоловік, вона повернулася до батьків з дитиною. Мама з татом її зовсім не чекали, вважали, що вона сама винна, що її шлюб розпався, тому Катерині важко жилося у них, але вона мовчала, адже жити їй було ніде. А потім вона зустріла Івана, він добре заробляв і покликав Катерину заміж. Катя народила йому доньку, влаштувалася на роботу і стала заробляти більше свого чоловіка. Та жінка й гадки не мала, що це не принесе їй щастя

– Раніше мій чоловік досить таки добре заробляв, коли я в декреті сиділа, спокійно утримував нас всіх! – розповідає 37-річна Катерина. – Мене, мою дочку від першого шлюбу і нашу спільну донечку. Я не працювала поки дитині виповнилося 5 років, ми вирішили, що так буде краще, займалася будинком і дітьми, що, якщо я буду вдома, то користі з цього більше буде усім. Два роки тому мені дуже пощастило: я влаштувалася в хорошу компанію, випадково, можна сказати! З вулиці туди не потрапиш просто так, незнайомих людей не беруть. Подруга моя просто йшла в декрет, і привела мене на своє місце. І мені вдалося добре влаштуватися там і показати себе, з декретного місця перейти на постійне, і навіть почати робити успішну кар’єру.

У Катерини зараз другий шлюб, двоє дітей. Старшій доньці від першого шлюбу 13 років, другій доньці – сім, через пару місяців буде вісім.

Від свого колишнього чоловіка Катерина отримує чисто символічні аліменти, вони зовсім невеликі, з дочкою батько не спілкується, і рідня його теж. Так він і в шлюбі якось не особливо помічав дитини, жив своїм життям, поки не пішов з сім’ї, знайшовши собі “ідеальну жінку”, як він завжди любив говорити.

Дочці Катерини тоді було три рочки всього, а через рік у житті їх маленької сім’ї з’явився Іван.

Чесно кажучи, життя Катерини на цей момент було зовсім невеселим. Дочка пішла в садочок і постійно занедужувала, сидіти з нею не було кому, на роботі молодій матері раз у раз робили серйозні зауваження за постійні лікарняні і начальство, і колеги, яким доводилося працювати безкоштовно за неї дуже часто. До того ж жили у батьків, людей досить таки консервативних, для яких розлучення – найгірший сценарій в житті їх доньки. Вони вважали, що донька сама винна, що у неї тепер таке життя і постійно докоряли їй у цьому.

Зарплата в той момент у Катерини була невелика, а з огляду на постійні лікарняні, і зовсім символічна. Тому про те, щоб орендувати якесь житло і платити няні, навіть мова не йшла.

Батьки постійно докоряли Катерину, але з будинку не гнали і трішки допомагали з дитиною, тому доводилося мовчати і змиритися з їх правилами, адже вони там господарі у своєму домі.

– І тут з’явився Іван, фінансово досить добре забезпечений, турботливий, добрий, з житлом, з машиною! – згадує Катерина. – Ну а що, як не крути, а це важливо, і опинившись з дитиною в такій ямі, як я після розлучення, це прекрасно розумієш. З донькою моєї подружився начебто. Ми з’їхалися, вирішили спробувати жити разом. Іван мені тоді дуже добре допомагав, був готовий вирішувати проблеми, зробив мені карту до свого рахунку, мовляв, ми тепер одна сім’я, це означає, загальний бюджет. Через якийсь час ми одружилися офіційно, а коли дочці було шість років, народили спільну дитину.

Кажуть, що чоловіки пізнаються в декреті: дуже багато, що вже там говорити, в цей непростий для сім’ї період починають показувати свій справжній характер. Але Іван поводився цілком гідно. Гроші від дружини не ховав, ніколи ні на що не скупився, до дітей ставився однаково добре. Правда, займатися дітьми йому особливо було ніколи: він дуже багато працював. Тому, власне, і запропонував Катерині з виходом з декрету не поспішати.

– Я з радістю погодилася сидіти вдома і приділяти весь свій час сім’ї, пам’ятала, як було складно з лікарняними зі старшою донькою! – розповідає Катерина. – Ці косі погляди і постійне почуття провини перед чужими людьми. Перед колегами – за те, що все кидаєш і сидиш з дитиною, перед донькою – за те, що тікаєш на роботу при першій же зручній нагоді. Нічого доброго!

З другої донькою все було не так: Катерина сиділа вдома, займалася дітьми, і грошей спочатку їм на все вистачало. Але згодом у Івана почалися проблеми на роботі. Минуло одне скорочення, потім інше. Скасували бонуси, прибрали премії. Саме в цей момент Катерині зателефонувала подруга і запропонувала вийти на її місце. Подружжя порадилися і вирішили – треба виходити. Старша дочка у Катерини була вже досить великою, а з молодшою ​​взялася допомагати свекруха.

Все влаштувалося найкращим чином, годі й мріяти про краще.

І відтоді кар’єра і зарплата Катерини лише йде вгору, тоді як кар’єра і зарплата її чоловіка – навпаки, одні негаразди з цим. Він уже й іншу роботу шукав. Але особливо не досяг успіху. Великих зарплат зараз не платять ніде, а міняти шило на мило теж не хочеться.

Тим більше, Катерина зараз заробляє непогано, а бюджет у них загальний – з подачі, до речі кажучи, Івана. Як домовилися з самого початку, так і живуть. Свою зарплату Катерина переводить на загальний рахунок, звідти оплачують покупки, квартплату, звідти ж Катя бере гроші на дітей. Загальна дочка у них першокласниця, особливих витрат на неї немає. А ось на старшу останнім часом доводиться розщедрюватися гарно грошима.

– Спорт у неї досить дорогий, стала на змагання їздити в цьому році, подобається їй, займається із задоволенням! – розповідає Катерина. – Репетитора взяли з математики для доньки, у них два вчителя змінилося за рік, я зрозуміла, що потрібно допомагати. Гітару купили, дочка теж сама попросила! Брекети поставили навесні, теж не бюджетний варіант вибрали, а дорожчий. Виросла різко за останній час дитина, подивилися, все торішнє мале вже. Пішли, купили взуття, куртку, дві пари джинсів. Начебто і суми не такі великі окремо, але в цілому, звичайно, вражає, я згодна з цим. З іншого боку, ну гроші ж є в родині! Цілком можемо дозволити купити дитині щось краще, чому ні?

Іван теж добре бачить ці витрати, і, як виявилося, це йому зовсім не подобається. Треба сказати, останнім часом відносини з дочкою дружини у Івана складаються не дуже гладко. Мила дівчинка стала перетворюватися на неслухняного підлітка, навіть встигла вже вітчиму заявити – а ти, мовляв, мені взагалі ніхто, права не маєш вказувати! Звичайно, Катерина відразу провела виховну бесіду, дівчинка вибачилася – хоч не зовсім щиро, але все ж. А осад у Івана все одно залишився.

– У вихідні зайшли в магазин з донькою, я їй купила шкарпетки і пару футболок на літо, копійчана сума вийшло наче! – розповідає Катерина. – Прийшли додому – чоловік похмуріше хмари. Ти занадто багато грошей витрачаєш на свою дочку, говорить! Працюєш тільки на неї! І це в тринадцять років, що далі буде. Ну так, в цьому місяці багато покупок було для старшої доньки, але все потрібне. І щось мені так неприємно стало! Чому я не можу витрачати на свою дитину? Я заробляю зараз в три рази більше, ніж чоловік. А він мені – яка різниця, хто скільки заробляє, мовляв, у нас загальний бюджет, а ти щось занадто багато грошей віддаєш на свою доньку. Я, каже, проти цих витрат. В крайньому випадку, у неї є тато, половина грошей на дону повинна йти з нього.

На думку самого Івана, якщо батько дає одну тисячу гривень на місяць на дочку, то і вони з загальних грошей повинні вкладати плюс-мінус таку ж суму. І на ці гроші утримувати дитину. Брекети, гітари, танці і кросівки за 500 гривень вони не можуть собі дозволити зараз.

А ви як вважаєте, хто тут знахабнів – Катерина, яка обтяжує загальний сімейний бюджет своєю дитиною, або її чоловік, якому раптом стало шкода грошей на бідну дитину, адже мама теж заробляє на неї?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – best-wedding.

You cannot copy content of this page