fbpx

Коли Ірина приходила в гості до батьків, намагалася бути веселою і радісною, щоб показати, як добре їй живеться нині. Не могла вона мамі поскаржитися на чоловіка, бо та застерігала. Чоловік їй сказав: «Я не збираюся міняти своє життя, хотіла нового заміжжя — отримала». А разом із заміжжям Ірина отримала і всю гіркоту від нього

Поради батьків ще трохи подумати, щоб краще пізнати нареченого, не подіяли, і Ірина вийшла заміж одразу після закінчення педагогічного училища. Ворушити минуле судженого дівчина не хотіла, та й навіщо. Ірина його кохає, і це головне, все інше просто немає значення. Батькам нічого не залишалося, як лише прийняти вибір доньки.

Відшуміло гучне весілля — розпочалися сірі будні. А через пів року молода жінка таки повернулася до батьків. І навіть народження сина не примирило сім’ю. Причина досить банальна — зрада. Про вірність, схоже, її чоловік і не думав. За матеріалами.

Народився Дмитрик. Аліменти від Сергія, чоловіка Ірини, були мінімальні. Він перейшов на іншу роботу й офіційно отримував малу платню, а решту — в конверті. І все тому, щоб не платити гроші на сина. Бачила жінка, що обманює її та дитину, проте нічого вдіяти не могла. Через рік вийшла на роботу. З особистим життям — проблеми. Не кожен молодик захоче одружитися з жінкою, котра має дитину. Із розлученими чоловіками не хотіла мати справу, одразу закрадалася думка: а чи не зраджував колишню дружину?

Ірина ніколи не думала, що минуле повернеться. На одній вечірці зустріла свого колишнього чоловіка. Поговорили про життя, дізналася про ще два його невдалі шлюби. А потім кілька разів підвіз додому. Сергій почав призначати зустрічі, на які Ірина погоджувалася.

Мама раділа, що донька знову почала ходити на побачення, от лише не знала, хто був її новим обранцем. Одного разу колишній чоловік запропонував «увійти в річку вдруге», почати все спочатку. «Виходь за мене заміж», — остаточно поставив крапку на побаченні Сергій. Ірина погодилася і «познайомила» з батьками й сином. «Як можна вірити тому, хто вже зрадив? І чи потрібен син батьку, котрий стільки років не бажав ні бачити, ні матеріально допомагати родині? Чи не повернеться колишнє?» — чула від мами. Жінка вважала себе досвідченою і мудрою в житейських перипетіях. Оформили шлюб…

Зовсім скоро Ірина почала помічати, що для сина в батьківській душі немає місця. Сергій намагався обмежити життя сина спеціальними рамками — зі школи повинен приходити тільки після такого-то часу і не раніше. Чому? Син цього не розумів. Кілька разів, повертаючись додому раніше зі школи, змушений був чекати на вулиці, доки батько покличе його з вікна, бо потрапити до квартири не міг. Хлопчик розповідав про це матері. А

Ірина постійно виправдовувала батька. Сергій постійно лаяв Дмитрика, ніби зовсім не любив. Ще коли не жили разом, згадується Ірині, батько інколи з сином грав у футбол, слухав музику. Живучи в одній квартирі, батько поставив все під заборону — музики не можна, гратися разом — зась, друзі сина не повинні приходити до нього. Таку «увагу» син витримав недовго і почав проситися жити до дідуся, навіть незважаючи на те, що далеко їздити до школи.

Причину такого ставлення до сина жінка зрозуміла, коли зимового дня прийшла додому раніше і не змогла потрапити до помешкання… Наступила на ті самі граблі», — констатувала Ірина. Здогадалася, чому син заважав. Чоловік навіть не збентежився: я не збираюся міняти своє життя, хотіла нового заміжжя — отримала.

Тепер Ірина навіть мамі поскаржитися не може, бо та застерігала. Розлучатися і залишатися самій теж не хочеться. Вирішила терпіти, от лише скільки стане снаги? Радіє, що син живе у батьків і не бачить усього цього. А мама відчуває негаразди доньки, і їй важко довести, що в сім’ї все добре. Тож Ірина, коли приходить до батьків в гості, намагається бути веселою, радісною, щоб показати, як добре живеться нині. А на душі гіркота й пустота.

Якби ж то вона тоді, в дев’ятнадцять, послухала своїх батьків… Чи може, і правду кажуть – від долі втекти неможливо…

Наталія ПАХОЛОК.

Фото ілюстративне – Wallup.

You cannot copy content of this page