У мого рідного брата була і сім’я, і прекрасна дружина, але він не вмів це цінувати і тому все втратив. Ця історія може бути повчальною для всіх чоловіків – ніколи не варто недооцінювати своїх дружин. А перш, ніж в чомусь їх звинувачувати, постарайтеся згадати, що ви їм взагалі дали.
В молодості мій брат був красенем – очі голубі, волосся темне, підкачаний, спортивний. Всі дівчата були в захваті від нього. Але йому до душі припала Іринка – скромна красуня, яку всі вважали королевою двору. На той час вона закінчувала економічний факультет в університеті. Мій брат був з тих, хто не вважав, що освіта дуже потрібна для життя. В той час він заробляв гроші якимось дивним чином, перебуваючи у сумнівних компаніях. Але буремні дев’яності давно минули і зараз без освіти йому дуже важко знайти роботу.
Навіть в охоронці беруть молодих хлопців, а не майже п’ятдисятирічних чоловіків. Іринка ж його як закінчила університет, так відразу почала працювати економістом у великій фірмі.
Мій брат завжди злився, що дружина заробляє більше за нього, тому намагався усякими способами принижувати її, щоб зробити меншовартісною. За роки життя з Ігорем, Ірина дуже запустила себе, і взагалі постаріла. Ігор не соромився акцентувати на цьому увагу, постійно повторював, що вона негарна, стара і неприваблива. В якийсь момент Ірині набридло це терпіти і вона пішла від чоловіка, прихопивши з собою дітей.
Сказати по правді, Ірина, як була королевою, так і залишилася. Але зараз по ній було видно, що вона втомилася вічно чекати його, вічно намагатися догодити. Сліди колишньої краси, вкрилися пилом буднів і буденністю.
Коли Ірина пішла, вона швидко відновила свої сили. Через кілька місяців я глянула на її сторінку в соцмережах і не впізнала її – вона помолодшала років на десять. Ірина завжди мені подобалася, а тепер я не могла відвести від неї погляду, яку ж чудову дружину втратив мій брат. Не зміг оцінити того, що має, вона ж була і красива і господарська.
Відтоді минуло пів року. Мій брат так і не знайшов роботу. Він сидів вдома і нив, який він бідний і нещасний, що там йому не так, і тут йому не так, і всі не такі. Якось ми з ним поїхали в магазин купити йому штани. Купили ми штани, виходимо, і практично біля входу бачимо, як Ірина, в дорогій шубі красиво закидає речі в багажник розкішної «Тойоти». Виглядала вона надзвичайно.
Вона мене впізнала, кивнула головою, привіталася. Ми стояли ошелешені. Мій брат кинувся до неї.
– Привіт, Ірино! Чудово виглядаєш!
Ірина закрила багажник, подивилася на свого колишнього і каже:
– Від тебе це дуже дивно чути, ти ж постійно повторював мені, що я страшна і неприваблива.
Ігор почав мнутися, мовляв, чого старе згадувати. Ірина зміряла його суворим поглядом і запитала:
– Тобі чого від мене треба? Тобі на проїзд грошей не вистачає чи що?
Ігор стояв, як в воду опущений. Лише тепер він зрозумів, кого втратив. Виявляється, генеральний директор фірми, на якій працювала Ірина, нещодавно розлучився. Він давно помітив в економічному відділі скромну, красиву і працьовиту Ірину, а нещодавно вони розписалися і почали жити разом. Ірина розцвіла на очах.
Тепер мій брат кожен день вживає оковиту. Почав продавати речі з дому. Сидить і бурмоче нетверезий на кухні: – Я поверну її, все одно поверну!
Але я то знаю, що це порожні слова. Ірина знайшла своє щастя, на яке вона заслуговувала і я щиро рада за неї.
Фото ілюстративне – ok.ru.
