Мій зять живе у мене в квартирі, а останнім часом ще й огризатися почав. Я завжди їм наголошую, щоб економили світло. Вчора прокидаюся посеред ночі, бачу світло горить. Підходжу ближче – зять на кухні наробив собі бутербродів з ковбасою, чай п’є, в комп’ютері сидить.
Я йому і кажу: – Ану швидко виключай світло і спати лягай. І нема чого ночами їсти. Я завтра цю твою ковбасу в смітник викину.
Він, замість того, щоб чемно піти спати, встав і каже мені: – Ви своїм чоловіком командуйте, а не мною. А ковбасу не ви купили, не вам викидати.
Моя донька Віра вийшла заміж за Дениса давно. Їм ще і тридцяти немає, а у них вже двійко дітей росте. Коли одружилися, зять прийшов до нас ненадовго, і так і залишився. Містимося ми всі в двокімнатній квартирі – в одній кімнаті я з чоловіком, в іншій – зять, донька і їх двоє маленьких синочків.
Спочатку домовлялися, що молоді будуть збирати на початковий внесок на квартиру, і як тільки зберуть більш-менш пристойну суму, з’їдуть. Спочатку ніби все йшло за планом – жили, економили, щось відкладали, але потім життя внесло свої корективи. Віра сидить в декреті, я кілька років назад попала під скорочення і тепер теж без роботи. В сім’ї заробляє лише один зять.
Я пробувала знайти роботу, але мені, жінці за п’ятдесят, не так просто знайти щось підходяще. Можна було б, напевно, піти в прибиральниці або касири, але здоров’я на це не вистачить! Мені важке не можна піднімати, і стояти довго не можу. Та й це теж непросто, після того, як просиділа багато років економістом в офісі, йти мити підлогу!
Мій чоловік тримається роботи, на якій платять копійки. Та й куди йому теж іти – ніхто ніде не чекає.
Тому так вийшло, що єдиний, хто в нашій сім’ї працює і отримує останні кілька років повноцінну зарплату – це Денис. Треба відмітити, що він ніколи нічого нам не жаліє – комуналку оплачує, продукти на всіх купує, одяг, чи предмети побуту, якщо треба теж. Ніколи не дорікає, мовчки дає на все гроші.
Але ж він живе у мене вдома! Інколи навіть тарілку за собою не помиє. Я для нього, наче прибиральниця – рушник у ванній кинув, в передпокої натоптав і не витер.
Ночами і сам не спить і іншим не дає. Світло пів ночі на кухні горить. І що я йому такого сказала? Як він посмів огризатися до мене?
А вчора він взагалі ошелешив мене, сказав, що зняв квартиру і тепер вони будуть жити окремо. І це за все моє добре. А він подумав про дітей, хто буде допомагати Вірі? Адже хлопцям всього три і два роки. Вона ж без мене не справиться!
А про нас він подумав?
Невдячний зять мені попався, не оцінив моєї доброти.
Хоча сам Денис так не вважає. Він навпаки говорить, що це я його постійно недооцінювала.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
