Марія, як і всі жінки, що мають дітей, хотіли вірити, що самотньою в старості не залишиться. Жінка в свій час дуже вдало вийшла заміж. Її Михайло був просто чудовим чоловіком і батьком. Марія народила двох дітей: дочку і сина. Вони жили дуже добре. А потім сталася біда: її Михайла не стало.
Ось так Марія залишилася одна з двома дітьми. Вона дуже важко переживала те, що її чоловіка більше немає поряд. Тому вирішила більше заміж не виходити і повністю присвятити себе дітям. І сусіди, і колеги говорили їй, що вона поступає неправильно, що не можна так розчинятися в дітях і зовсім забувати про себе. Але Марія їх не слухала. Вона працювала на двох роботах, щоб у її дітей все було, щоб вони були не гірше за інших.
Марія дуже мало відпочивала, вставала вона дуже рано, а лягала дуже пізно.
Діти виросли, закінчили інститути. Марія дуже допомагала своїм дітям: купила їм житло, няньчила з онуками. Коли донька сказала, що їм потрібні гроші на машину, без зайвих роздумів продала квартиру, що отримала в спадок від свекрухи, мами Михайла, і віддала доньці необхідну суму. Синові вона записала свою квартиру, в якій жила. Думала, що колись син теж продасть її і матиме хоч якийсь капітал.
Роки минали, поки Марія сама давала собі раду, все було добре. Але одного разу літня жінка сильно захворіла і потрапила в лікарню.
Діти приїхали провідати її всього лише раз. А коли Марія повернулася додому, то вони до неї взагалі так жодного разу і не приїхали: тільки дзвонили іноді і говорили про те, що вони дуже зайняті і у них немає часу, щоб доглядати за своєю матір’ю.
Марії було дуже гірко все це чути. Вона не могла зрозуміти як же так можна: адже вона все своє життя присвятила себе своїм дітям, а тепер вони навіть відмовляються її відвідувати.
Марія вже не могла справлятися без сторонньої допомоги, тому найняла собі доглядальницю. Майже вся пенсія йде на оплату послуг доглядальниці. Марія тепер живе впроголодь. Адже їй ще потрібно і лікувати себе.
Діти про рідну матір навіть і не згадують. Марія розуміє, що вона сама у всьому винна: це вона сама виростила своїх дітей такими людьми. Вона думала, що зобов’язана зробити так, щоб у них все було. Для цього вона багато працювала і зовсім не займалася вихованням своїх дітей. Її діти звикли до того, що вона їм постійно допомагає. А ось любити свою маму і поважати її вони так і навчилися.
Виросли вони черствими і невдячними людьми. Як же боляче це все усвідомлювати рідній матері .
Фото ілюстративне – cs.puntomarinero.
