Мій зять дуже хороша людина. До Богдана я завжди ставилася як до сина, бо він справді мені як син.

До мене Богдан теж відносився дуже добре, мамою називав.

Одним словом, з зятем у мене склалися найкращі стосунки.

Моя донька Ірина з Богданом прожили в шлюбі 10 років. Це були щасливі роки, тому що вони люблять один одного.

За ці 10 років купили власне житло, в обох все дуже добре склалося з кар’єрою.

Богдан працює менеджером у будівельній компанії, а Ірина стала хорошим юристом.

Я ніколи не бачила, щоб між ними були якісь суперечки, а якщо траплялося маленьке непорозуміння, то вони швидко мирилися.

Здавалося б, у Богдана і Ірини є все для щастя. Єдине, кого в їхній родині немає, – це дітей.

Друзі їх сім’ї якось їм сказали: «У вас є все: робота, будинок, любов. Для повного щастя не вистачає тільки дитину».

Протягом останніх п’яти років народження дитини стало для них болючою темою.

Після нескінченних походів до лікарів, донька вже зневірилася і, вирішивши, що дітей немає з її вини, запропонувала розлучитися.

Богдан не хотів йти від Ірини, і ще майже рік вони сподівалися на диво.

Але дива не сталося. І тоді вони розлучилися.

Навіть коли розлучилися, я не сказала ні слова докору на адресу зятя, адже мені не було на що ображатися на хорошого зятя, який всі ці роки був люблячим чоловіком для моєї дочки.

Я дуже переживала за доньку, але вирішила, що це їхня справа.

Я підтримувала Ірину, умовляючи не здаватися і сподіватися на краще.

Рік Богдан і Ірина жили нарізно, – вони вже офіційно були розлучені.

Але напередодні мого ювілею (мені 60), Богдан зателефонував Ірині і сказав, що теж хоче привітати улюблену тещу.

А оскільки їде у відрядження, то запропонував гроші на дорогий подарунок для мене.

У день самого ювілею Богдан зателефонував і привітав мене один з перших.

Його привітання я слухала зі сльозами на очах.

Я дуже шкодую про те, що Богдан і Ірина не разом. І ще тому що він не зможе приїхати на ювілей.

Але, як і раніше, я не втручалася в життя дітей. Якщо просять поради чи допомоги, не відмовляю і завжди зважаю на думку дітей.

Коли Богдан і Ірина після року розлуки вирішили зійтися, вони довго не говорили мені про своє рішення.

І тільки коли знову зареєстрували свій шлюб, тоді і повідомили мені радісну новину.

За рік розлуки у них, немов з’явилося друге дихання. Вони зрозуміли, що хочуть залишитися разом, хочуть бути однією сім’єю.

І, звичайно, вони постараються, щоб в їхній родині були діти.

Вони ще молоді і не все втрачено, тому щоб не трапилося, завжди будуть разом.

А для мене – це найкращий подарунок долі.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.