Я впевнена, що якби не невістка, то мої діти змогли б поділити спадщину по-доброму.
Але Тетяна втрутилася у наші сімейні справи, і нічого доброго з цього не вийшло.
Мені 65 років, у мене двоє дітей – старший син Сергій, йому 40 років, і молодша дочка Христина, їй 34 роки.
У Христини з чоловіком двоє маленьких дітей, і живуть вони в двокімнатній квартирі, яка раніше належала моїй мамі.
Коли Христина вийшла заміж, ми з чоловіком забрали маму до себе, у нас трикімнатна квартира.
А в її двокімнатній квартирі зробили косметичний ремонт, і пустили туди дочку з чоловіком, адже в них незабаром мала народитися дитина.
Відтоді ось уже 6 років Христина так і живе в двокімнатній квартирі, недавно вони з чоловіком і другу дитину там народили.
Кілька місяців тому не стало моєї мами і з’ясувалося, що вона встигла оформити заповіт на квартиру на двох онуків – Христину та Сергія.
Я відразу запропонувала синові, щоб він відмовлявся від своєї частки в бабусиній квартирі на користь сестри, адже дочка з зятем вже там добряче обжилися.
Натомість я йому пообіцяла, що в свій час наша трикімнатна квартира дістанеться йому.
Ось і вийде, що і син, і дочка будуть мати по цілій квартирі, нічого не треба буде ділити.
І син спочатку погодився. Хотів вже їхати, оформляти відмову, але тут втрутилася Тетяна, дружина його, наша невістка! Влаштувала таку бучу, що не описати словами.
Ви, каже, Сергія, зовсім не любите і не поважаєте! Донечці Вашій, мовляв, ціла квартира прямо завтра, а Сергію коли? Через двадцять років, коли Вас не стане? А ви впевнені, що Христина не претендуватиме на свою частину Вашої квартири теж? Де гарантія?
Я кажу, Тетяно, навіщо їй претендувати, у неї своя двокімнатна квартира буде, ми домовилися. Але вона й слухати не хоче! Заявила, що ні від чого вони відмовлятися не будуть!
Я їй кажу – а ти взагалі тут причому? Це наша сімейна справа, як вирішимо, так і буде.
Ні, обурюється невістка, це стосується мого чоловіка, значить, і моя справа теж. Я проти! Нехай все буде, як є, і крапка.
Загалом, пересварилися ми всі через цю Тетяну так, як ніколи в житті, навіть не очікувала, що в нашій родині це можливо. Не розумію, навіщо вона влізла взагалі не в свою справу?
У Сергія з Тетяною дітей немає, невістка сказала, що поки що це питання не на часі.
Вони взяли в кредит двокімнатну квартиру в новобудові. Обоє працюють, заробляють, то ж з виплатою кредиту у них проблем нема.
Так що зараз вони мають де жити, а згодом їм дістанеться у спадок трикімнатна квартира. Чим погано?
Але невістка ніяк не заспокоїться, каже, що дочку я люблю більше, ніж сина.
Якби не Тетяна, Сергій б пішов і зробив все, як треба, особливо не роздумуючи і не вдумуючись.
Але Тетяна провела з ним бесіду, накрутила його, що в сестри діти підростають, і згодом їй житлоплоща зайвою не буде, тому вона не впевнена, що вся квартира дістанеться лише Сергію.
Також вона накрутила його і в тому плані, що саме йому доведеться нас з чоловіком доглядати за квартиру.
Каже, ще невідомо, що там чекає попереду, літні люди всякі бувають. А якщо хтось із батьків залишиться один і вийде заміж або одружиться? Доведеться частку квартири викуповувати у чужого дідуся чи бабусі, ще й судитися з їхніми спадкоємцями. Треба тобі таке?
Уявляєте, що наплела сину моя невістка? Звичайно, що після таких її слів син задумався, і вирішив, що відмовлятися від бабусиної спадщини не буде. Вступить в свої права, як годиться, і буде платити податки і свою частину квартплати, за вирахуванням того, що не користується, не проживаючи в квартирі. А далі буде видно, що і як.
Дочка просить мене щось зробити, якось переконати сина, щоб він залишив їй цю квартиру, але мені це не вдається.
А яка ваша думка? Хто правий – я чи невістка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
