Два роки тому дочка моя, Оксанка, надумала заміж виходити. Спочатку я дуже зраділа цій новині, але коли дізналася, які люди будуть моїми сватами, не на жарт захвилювалася. Як би це вам пояснити – ми люди прості, все життя працювали звичайними робітниками, живемо в селі, маємо невелику господарку.

А дочка наша, Оксана, завжди вирізнялася вишуканими манерами, вона завжди казала, що хоче в люди вибитися, то ж відразу після закінчення школи подалася в місто вчитися в університеті. Труднощі Оксану ніколи не лякали, я хвилювалася, чи зможемо ми потягнути її навчання і проживання в місті, а вона умудрилася не лише в нас нічого не просити, але й ще і нам допомагати.

Закінчила навчання і в село не повернулася, відразу влаштувалася на роботу. Ми з чоловіком трохи засмутилися, бо ж Оксана у нас єдина дитина, ми сподівалися, що вона з нами житиме, але розуміли, що в місті на неї чекає значно більше перспектив.

Ми знали, що дочка зустрічається з хлопцем на ім’я Тарас, вона нам фото показувала, і розповідала, який він чудовий. Та потім я дізналася, що Тарас єдиний син у дуже заможних батьків, тому у мене і виникло хвилювання, що коли майбутні свати дізнаються як бідно ми живемо, то не захочуть, щоб їх син одружувався з нашою Оксаною, адже скільки таких випадків є, що багаті батьки не дозволяють одружуватися дітям з тими, кого вони собі вибрали, бо вони по статусу не підходять.

Коли до нас мав приїхати майбутній зять із своїми батьками, я так хвилювалася, що вже й не знала, що робити, ну не збудую я новий будинок за тиждень, і навіть ремонт не встигну зробити, тому і зустрічали ми сватів в тому, що було, і з тим, що мали.

На диво, сваха і сват виявилися дуже приємними людьми, вони і виду не подали, що може щось не так. Сказали, що головне, аби наші діти щасливо жили, а гроші не завжди все вирішують.

Живуть наші діти вже два роки, взяли собі квартиру в кредит і самі виплачують, свати щось пробують їм допомагати, але Оксана і Тарас поки відмовляються, кажуть, що заробляють достатньо.

А з свахою ми подружилися, така хороша і добра жінка, що словами не передати. Приїжджає до мене часто, ми з нею любимо ходити в ліс, коли по ягоди, коли по гриби. Я її навчила готувати наш місцевий банош з грибами, і ще багато чого.

Я навіть не думала, що так буває, а головне, що моя дочка щаслива, скоро молодята нам з свахою онука подарують, ми вже з нетерпінням чекаємо.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.