Мій єдиний син одружився 8 років тому. Невістка мені не сподобалася настільки, що їм відразу сказала, що жодного євро їм не дам, нехай на мої гроші не розраховують.
На той час я вже 7 років була на заробітках, щось трохи заробила вже, піднялася, як то кажуть, будинок відремонтувала.
А син мій захотів одружитися чи не з найбіднішою дівчиною в нашому селі. Я їхню родину добре знаю, вони завжди жили небагато.
Я сина дуже просила не робити цього, але він вперся і таки розписався з Іриною.
Весілля у них не було, бо я гроші не дала. І в хату свою не пустила, бо не бажала, щоб свати туди приходили, поки я буду на заробітках.
Діти поїхали в райцентр, влаштувались на роботу, зняли квартиру і стали собі жити.
Поступово я трохи відійшла, і вже відновила спілкування з сином. Але невістку я і далі не хотіла бачити.
Потім один за одним у мене народилися внуки, то вже заради них я почала спілкуватися з Іриною по відеозв’язку, але не більше.
А в грудні минулого року я раптово захворіла і потрапила в лікарню. Мені потрібна була допомога, але я навіть не сподівалася, що рятувати мене приїде Ірина.
Коли до мене в Італію приїхала невістка, я дуже здивувалася, бо її я аж ніяк не сподівалася побачити.
Вона поселилася в моїй квартирі і спочатку щодня приходила до мене в лікарню. А коли мене виписали, Ірина продовжувала жити зі мною, і не відходила від мене ні на хвилину.
Я плакала з сорому, коли вона без зайвої гидливості виносила з-під мене горшки, так себе б не кожна рідна донька повела б.
Мої знайомі заробітчанки тут, в Римі, навіть не вірили, що це до мене невістка приїхала. Вони всі від неї просто в захваті.
І ось тепер, коли невістка тут, біля мене, я дуже шкодую про свої слова і про свої вчинки.
За цей час я багато зрозуміла! Головне – не гроші, а людяність!
Моєму синові дуже пощастило з такою дружиною, таких людей насправді дуже мало.
Золоту невістку маю, і дякую Богу за все!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.