fbpx
Життєві історії
Коли діти підросли, старший пішов в школу, а молодшого сина я влаштувала в дитячий садок, я, нарешті, змогла піти на роботу. Гроші, які я заробляла, я відкладала. А одного разу я повернулася додому і зрозуміла, що мої заощадження кудись зникли. Я не знала, що думати. Я встигла відкласти в скриньку досить пристойну суму. А потім з роботи прийшов мій чоловік і пояснив, що гроші забрала його мама, їй дуже терміново знадобилися гроші на дах її заміського будиночка

Я була впевнена, що ми з Андрієм будемо дуже щасливі, адже одружилися ми тому, що любили один одного. Незабаром після весілля я народила чудового синочка. Назвали ми його Вадимом. Ми жили добре, але у нашому сімейному житті була тільки одна проблема: Тамара Олексіївна, мама мого чоловіка.

Ми жили окремо від неї, в квартирі, яку мені на весілля подарували мої батьки. Але свекруха нам не давала жити спокійно: вона часто приїжджала до нас. І зовсім не для того, щоб погратися з онуком чи чимось допомогти. Ні, зовсім навпаки. Тамара Олексіївна приїжджала до нас по гроші. Вона була просто впевнена, що брати гроші у свого сина – це її законне право.

Андрій добре заробляв, але більшу частину його зарплати Тамара Олексіївна забирала собі. Нам на життя решти суми не вистачало. Ми були змушені економити на всьому і багато в чому собі відмовляли. Мені це, звичайно, дуже не подобалося. Я вважала, що це нечесно, але я терпіла все це неподобство.

А свекруха ще й заявляла мені:

– Коли вже внук підросте, щоб ти на роботу вийшла? Мені потрібні гроші!

Мені так хотілося сказати їй: «Якщо вам так потрібні гроші, то ви повинні їх заробити, а не вимагати їх зі свого сина і мене!». Але я стрималася: не захотіла образ і псування стосунків. Як показав час, я тоді вчинила так даремно.

Коли синові було вже майже три роки, і я збиралася виходити на роботу, раптом виявилося, що я знову чекаю дитину. Ми з чоловіком зраділи новині, а от свекруха була дуже засмучена цією новиною. Вона мені так і заявила:

– Тепер ти ще три роки будеш сидіти на шиї у мого сина. І через це він не зможе мені нормально допомагати. Але ж мені треба скоріше добудувати мій заміський будинок!

Я дуже образилася на свекруху, але знову змовчала. Я просто не могла зрозуміти: як вона не розуміє, що у її сина є своя сім’я: дружина, дитина і що вона не має ніякого права вимагати від нього гроші. Адже він повинен, в першу чергу забезпечувати свою сім’ю, а не свою матір. Але моя свекруха була на цей рахунок зовсім іншої думки: вона постійно просила в Андрія гроші: то на будівництво будинку, то на навчання своєї молодшої дочки. Я все це терпіла багато років.

Потім діти підросли, старший пішов в школу, молодшого сина я влаштувала в дитячий садок і я, нарешті, змогла піти на роботу. Я влаштувалася на роботу в одну невелику фірму. Спочатку мені платили не дуже багато, але я дуже старалася і дуже скоро отримала нову посаду. А разом з нею і підвищення зарплати. Я була цьому дуже рада. Я так хотіла поїхати влітку всією сім’єю на море, тому ще взимку початку відкладати зі своєї зарплати певну суму на літній відпочинок.

Андрій як і раніше велику частину своєї зарплати віддавав своїй матері, а я зі своєю зарплати не віддавала їй не копійки: я купувала своїм дітям хороші іграшки, купувала новий одяг і якісні продукти.

Одного разу я отримала чергову зарплату і, прийшовши додому, відкрила свою заповітну «морську» скриньку, щоб знову покласти туди частину своєї зарплати і виявила, що моя скринька порожня! Я не знала, що думати. Я встигла відкласти в скриньку досить пристойну суму. А тепер цих грошей немає!

Коли прийшов з роботи Андрій, я запитала його про те, куди поділися гроші з моєї скриньки? Чоловік мені сказав, що ці гроші забрала його мама: їй дуже терміново знадобилися гроші на дах її заміського будиночка.

Я була ошелешена: як можна прийти в чужий будинок і забрати чужі гроші? Цього я так залишити вже не могла і тому поїхала до свекрухи розбиратися.

Ви думаєте, їй стало соромно за свій вчинок? Та нічого подібного! У неї вистачило нахабства заявити, що я дуже довго сиділа в декреті і не давала її синові допомагати їй в повній мірі. А де вона буде брати гроші, щоб закінчити будівництво свого будинку? А на які гроші вона буде вчити свою молодшу дочку?

Після таких слів я вже мовчати не стала. Та скільки можна?! Чи є хоч крапля совісті у моєї свекрухи? Мій чоловік і так дає їм багато грошей. А хто тоді буде забезпечувати його власних дітей? Я сказала чоловіковій мамі, що це останні гроші, які вона від нас отримала. Більше їй допомагати я не збираюся.

Природно, свекруха після цього на мене дуже образилася. Але мені було все одно, головне – вона перестала просити у нас гроші.

Фото ілюстративне – jwa.

You cannot copy content of this page