Ця історія почалася з того, що у мене розрядився телефон і я попросила чоловіка дати мені його телефон на хвилинку. Він відмовився, і це мене насторожило. У голові промайнули десятки думок: не хоче давати телефон, значить, у нього там щось секретне, значить у чоловіка таємний роман.
Чоловік приніс зарядку, люб’язно встромив її в подовжувач, що ще більше насторожило мене.
– А чому ти не хотів дати мені свій телефон? – запитую. – У тебе від мене якісь таємниці?
– Немає ніяких таємниць, – відповідає, – просто я вважаю, що телефон – це особистий простір.
– А який особистий простір може бути в тебе від дружини?
– А от такий, ось твоя мама по телефону батька нишпорить? Чи в кишені йому заглядає?
Мої батьки живуть дуже щасливим життям. І чоловік це чудово бачить. Вони разом працюють, разом відпочивають уже 30 років.
– У моїй родині, – кажу, – мамі не спаде на думку полізти по кишенях батька. І у його телефон. Але й батько у проханні дати їй його апарат не відмовить, бо таємниць у нього від мами нема.
Ми збираємо гроші на квартиру. Чоловік отримує зарплату більшу, ніж у мене, натомість я підробляю. Живемо у квартирі тітки моєї мами, вона її нам тимчасово здала, сказала, що найближчих років 5 можемо в ній жити. Платимо суто символічно — комуналку плюс ще зробили косметичний ремонт. Але жити тут ми не будемо вічно. Рік із загаданих моєю родичкою п’яти вже минув.
Ми вирішили економити на всьому, щоб швидше назбирати на власне житло. Без весілля розписалися. І чоловік, і я на роботу контейнери носимо з їжею, бо так дешевше виходить. Коли виникає питання про купівлю чогось великого, то обговорюємо, а чи можемо ми без цього обійтися? Ні, ми не жадібні, просто є ціль – квартира. До неї і йдемо.
Коли чоловік заснув, я зайшла в спальню і забрала його телефон на кухню. Я знаю графічний пароль. В месенджері я знайшла листування з молодшою сестрою. Я зрозуміла, що вона просить, щоб мій чоловік оплатив їй весільну сукню, яка коштує 500 євро.
Я не знала, що мені робити з отриманою інформацією. Віддавати такі гроші сестрі чоловіка мені не хотілося. Їй 23 роки, після вузу два роки вона вже не працює.
– Марта ніяк гідне місце не знайде! – виправдовує свекруху дочку.
Немає грошей – не грай весілля, все ж таки просто. Але як бути із чоловіком? І грошей шкода, і сам факт, що він погодився на таке, не сказавши мені! Я кросівки собі не купую нові, вирішила, що у старих проходжу, а тут 500 євро на день для сестри?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
