Так вийшло в моєму житті, що перший раз я вийшла заміж, бо, перш за все, цього хотіли мої батьки.
Склалося так, що я вже тоді чекала дитину і скоро мала стати мамою, і мої мама з батьком вмовили мого майбутнього чоловіка одружитися зі мною, вважали, що так буде краще для всіх, адже має бути повна сім’я.
Прожили ми разом з ним в шлюбі зовсім небагато, трішки більше двох років, і він в один день просто пішов, залишивши мене з малою дитиною.
Мій чоловік, що мені зрозуміло було ще до одруження, ще з самого спочатку не готовий був стати батьком, лише мої батьки не хотіли бачити цього.
До сина нашого він не виявляв хороших батьківських почуттів, я не розумію, як так можна, щоб не приділяти турботи своїй власній єдиній дитині.
Мій колишній чоловік просто сказав, що це не правильно, адже ми обоє нещасливі, і, якщо ми розлучимося, поки ще молоді, ще маємо шанс бути по справжньому щасливими у шлюбі, але вже іншому, який самі оберемо собі, знайдемо ще собі пару і створимо нові щасливі шлюби.
Як «так» він не пояснив.
Наскільки я знаю, він повернувся жити до своїх мами й тата своїх.
Щиро сказати, я не особливо засмутилася, тому що його і так ніколи не було поруч, ми були однією сім’єю, але зовсім чужими людьми.
Але, не дивлячись ні на що, колишній чоловік справно платив аліменти на дитину і перший час я не виходила на роботу, а займалася вихованням сина.
Коли наш синочок Михайлик пішов в садочок, я влаштувалася продавцем-консультантом в невеличкий магазин, який був неподалік .
Одного разу до мене зайшов один чоловік, який попросив допомогти підібрати на подарунок якісь гарні та свіжі парфуми жінці.
Я, за звичкою, відразу стала розпитувати у нього, яка вона людина, щоб визначити потрібний аромат, який би їй сподобався.
Коли ми з ним разом обрали парфуми, він подякував і пішов, а я знову засмутилася, що мені ніхто не вибирає такий подарунок, та й взагалі ніхто ніколи мені таких подарунків не робив, ніхто так не турбувався про мене.
Я навіть на хвилинку замріялася – якби мені хтось вручив такий подарунок, я була б щасливою, знала б, що хтось про мене дбає.
Наступного дня цей чоловік повернувся знову і попросив у мене про ту ж послугу.
“Багатій собі такий місцевий, який тільки й купує дорогі парфуми”, – подумала я тоді.
Тільки на цей раз він захотів, щоб я вибрала йому парфуми на свій смак, що подобається саме мені.
Я показала йому найдорожчі парфуми, які були в нашому магазинчику, вони мені дійсно дуже подобалися.
Я це зробила не з проста, щоб насолити просто, а він їх купив, подарував відразу мені і запросив на побачення, навіть не передати, яка я була здивована цим вчинком.
Я поцікавилася, чи не образиться господиня вчорашнього подарунка, коли дізнається про мої парфуми, а він сказав, що ті парфуми були для співробітниці в честь її дня народження.
Так ми стали зустрічатися з Петром.
Я відразу розповіла своєму обранцеві про свого маленького сина Михайлика, щоб він усе розумів.
Я, звісно, трохи хвилювалася, як хлопчик буде ставитися до Петра.
Але морозиво та велика іграшкова машина на радіо управлінні зробили Петра улюбленцем мого сина Михайлика, він став бажаним гостем у нашому домі.
Згодом Петро зробив мені пропозицію вийти за нього заміж.
Для мене це було справжньою несподіванкою, я вже й не думала, що зустріну справжнє своє жіноче щастя.
Ми з Петром просто розписалися і переїхали жити до нього.
Мою ж власну квартиру відразу здавали в оренду, гроші з якої нам таки добре допомагали.
Після одруження Петро запропонував мені поїхати у весільну подорож десь в Карпати.
Тільки ось мого сина Михайлика він запропонував залишити моїй мамі, щоб ми поїхали без нього і самі провели час на одинці.
Але як я можу залишити свою дитину і полетіти відпочивати без нього?
Хіба це справедливо з моєї сторони, я ж його рідна мама.
Я вирішила поговорити про це зі своєю власною мамою, адже вона мала погодитися сидіти з моєю дитиною.
Як не дивно, але моя власна мама зовсім не схвалила мою ідею полетіти на відпочинок без онука.
Вона відразу сказала, що ми тепер одна сім’я і повинні триматися разом, а Петрові з Михайликом потрібно налагодити відносини, тому вони завжди мають бути разом.
Якщо ми захочемо відпочити разом з чоловіком на вихідних, то вона з радістю забере онука до себе з ночівлею.
А ось що стосується подорожі, то вона не хоче, щоб я їхала без свої дитини, щоб ми поїхали сім’єю.
І не тому, що не хоче побути з онуком, а тому що вважає це неправильним, що Петро вже зараз відмежовується від мого сина.
Тепер я не знаю, як мені бути.
Сказати Петрові, що моя мама відмовляється допомогти з онуком або що я сама не хочу їхати без своєї дитини?
Я не розумію, чому він не хоче брати мого сина з нами?
Або це досить нормальне бажання чоловіка відпочити тільки зі своєю дружиною у весільній подорожі?
Я зараз не знаю, як мені правильно вчинити, щоб не образити ні Петра, ні маму.
Який тут вихід знайти?
Фото ілюстративне.
