Коли чоловік залишив мене і пішов до іншої, я засмутилася, адже вже немолода. А одного вечора на лавці побачила жінку, вона сиділа з торбою речей

Мене звати Ніна.

Майже три місяці тому моє життя, несподівано для мене, змінилося.

У мене було все: чудовий чоловік, дочка Наталка, собака.

А потім одного дня мій чоловік, дуже несподівано для мене, повідомив мені про те, що зустрів іншу та йде від мене до неї.

Від мене, звісно, вже нічого не залежало, тому я сприйняла все, як є, адже розуміла, що нічого більше не вдієш.

Тоді я вже дуже добре розуміла, що мені буде складно, адже доведеться самій заробляти на життя, забезпечувати свою дитину, що було досить непросто з моєю невеликою зарплатою, на той час.

А якось я вклала свою донечку спати, а самі пішла вигулювати собаку, я зустріла жінку.

Тоді на вулиці було дуже холодно, падав дощ.

Погода була холодною досить таки.

Ця жінка на лавці сиділа сама, вона була вже пенсійного віку.

Поруч з нею на лавці стояла одна велика сумка.

Було добре видно, що їй холодно, я підійшла до неї ближче і запитала чи можу їй чимось допомогти.

А вона дуже втомленими очима подивилася на мене і сказала, що її попросила піти з дому її власна донька.

Мені стало дуже шкода цю стареньку жіночку, і я запросила її до себе.

Прийшовши додому, я дала людині теплий плед, а також зварила смачний гарячий чай, насипала вечерю.

Виявилося, що її звати Надія, тепер вона сама хотіла розповісти мені свою історію з життя, видно було, що їй не було з ким поділитися своєю важкою долею.

Виявилося, у моєї нової знайомої є єдина рідна донька.

Вона сама її ростила та виховувала: чоловіка не стало дуже давно.

Надія все робила для того, щоб її донечці в житті щастило в усьому.

Для цього вона багато, звісно, дуже багато працювала, але, можливо, саме через те, що мама проводила більшу частину свого часу на роботі, донька виросла невдячною і абсолютно нічого не цінувала мамину працю.

Донька Надії ніде не працювала, багато років жила лише за мамин кошт, а сьогодні взагалі сказала, що через маму не може влаштувати своє життя.

Пояснила, що це вона в усьому винна, адже живе з нею в однокімнатній квартирі і саме тому донька Надії не може вийти заміж через це.

Сказала, щоб мама збирала речі і їхала жити до родини в село.

Адже донька хоче бути щасливою і влаштувати своє життя, адже вона в 36 років навіть не заміжня, мама їй заважає.

В той вечір я залишила Надію у себе переночувати, дуже шкодувала її.

Вранці моя несподівана гостя хотіла піти, але я запропонувала їй жити з нами.

Ні на хвилину чомусь не сумнівалася в цій жінці, чомусь, у мене було таке враження, що я знаю її багато років.

Я могла виходити на роботу, а Надія сиділа б з моєю донечкою і вигулювала нашу собачку.

Літня жінка з радістю погодилася на мою пропозицію.

Виявляється, у Надії за містом був свій будинок, чимала хороша дача, але там не було опалення і ремонту, особливо.

Моя нова знайома виявилася чудовою жінкою і у нас з нею були прекрасні відносини, я дуже раділа цьому.

Адже в самий найважчий період в моєму житті я зовсім не була самотньою.

Вона навіть замінила мені рідну маму, адже Надія дуже добра та турботлива людина.

Моя донечка Надія просто обожнювала, називала її бабусею та ставилася наче до рідної.

А потім ми всі разом поїхали на дачу до Надії.

Дача була в хорошому стані. Навколо нас оточував гарний ліс, недалеко було чудове озеро.

Я просто була в захваті від краси тієї природи.

Будиночок був гарненький, доглянутий, видно, хоча без особливого ремонту, видно що Надія справжня господиня.

Ми були дуже щасливі.

А потім до нас підійшов сусід Надії, ми розговорилися.

Коли він почув, яка її спіткала доля сказав, що з сусідами їй швидко зроблять гарну грубу з плитою, тепер вона зможе грітися і готувати їжу вдома.

Надія була щаслива, що не зважаючи ні на що, їй в такий непростий час зустрілися на життєвому шляху лише добрі люди.

Але ми полюбили цю гарну та дуже добру людину, тому попросили, щоб вона жила з нами і допомагала нам, а влітку усі разом приїжджатимемо на дачу.

Вона радісно погодилася.

Я ніколи й подумати не могла, що чужа людина може стати такою рідною і дорогою.

Ось так і я і Надія втратили свою сім’ю, зате знайшли нову і ми по справжньому щасливі.

Вірте, що гарні люди в житті трапляються не просто так.

Бережіть гарних людей поряд з собою, їх дуже мало. Хіба не так?

Фото ілюстративне.