Текст опрацьований спеціально для видання Ukrainians.Today
Коли чоловік вийшов з кімнати, на його телефон прийшло повідомлення від якоїсь Ольги. Я стала читати. “Коханий, хочу знову з тобою зустрітись. Сподіваюся, твоя дружина не буде нам перешкодою”. Коли я перечитала все листування, стало зрозуміло, що вони разом більше року. Я стала думати хто б це міг бути. На роботі у Віктора Ольги немає. З числа наших знайомих я теж нікого не знаю. А через кілька днів, у нас на порозі з’явилася сусідка
Минулого місяця мені виповнилося 38 років, моєму чоловікові 42. З Віктором ми одружились відразу, коли я закінчила інститут. І ось до цього часу ми не маємо дітей. А все тому, що спочатку ми з ним будували кар’єру. Коли хотів дитину він – у мене не було на це часу. А після вже захотілося і мені, але чоловік попросив ще трохи почекати. На той час в його кар’єрі був складний період, і він міг зайняти високу посаду. Посаду він отримав, але тепер, треба знову почекати. А куди ще чекати? Мені вже майже 40!
Зараз в наших стосунках дуже складний період і я боюсь, що Віктор мене покине. Я думаю якби в нас були діти, то все було б по-іншому. Але так уже склалося, що їх поки немає і можливо взагалі не буде. Тому, я знову почала тиснути на чоловіка, але він мене не підтримав. За останні роки нашого подружнього життя він дуже змінився. Він став часто затримуватися на роботі, їздити в термінові відрядження. Я навіть почала підозрювати, що у нього хтось з’явився. І раптово мої побоювання підтвердилися.
Коли чоловік був в душі, до нього на телефон прийшло повідомлення. Я з цікавості вирішила його прочитати. Повідомлення було від якоїсь Ольги : “Коханий, хочу знову з тобою зустрітись. Сподіваюся, твоя дружина не буде нам перешкодою”. Звичайно, я почала читати всю історію листування чоловіка. Виявилося, їх відносини тривають більше року. І зустрічаються вони з нею мало не кожен день. Я прокрутила всі варіанти, хто б це міг бути. На роботі у Віктора Ольги немає. З числа наших знайомих я теж нікого не знаю.
Чоловіку я поки що нічого не сказала, я думала всю ніч і нарешті до мене дійшло – це наша молода сусідка! Вона переїхала в сусідню квартиру буквально рік тому. Житло дісталося їй у спадок від бабусі. І ось ця 20-річна дівка і стала коханкою мого чоловіка. Добре влаштувалася. Просто так отримала квартиру в центрі міста, пішла навчатися в кращий університет по знайомству. А тепер ось ще чужого чоловіка хоче відібрати. А я – сиджу вдома, виготовляю йому смаколики і чекаю з кожного відрядження а він ось як віддячив. На наступний день чоловік знову поїхав у відрядження, і я помітила, що сусідки теж немає. Мої підозри підтвердилися вкотре. Хай вони тільки з’являться. Я не збираюся просто так віддавати свого чоловіка.
Через пару днів чоловік повернувся і відразу поїхав на роботу. А я тим часом побігла до сусідки, подзвонила, через двері почувся сонний голос: “Хто там?” Я голосно крикнула: ” Сусідка! Відкрий, потрібно поговорити!”
Двері трохи прочинилися, і висунулося обличчя господині квартири. Я відразу почала, мовляв, як вона може лізти в чужу сім’ю і руйнувати наш шлюб. Ще я сказала, щоб вона негайно припинила зустрічі з моїм чоловіком. Сусідка, навіть не дослухала мене до кінця, зачинила двері. Я була в розпачі. Але я все ж сподівалася, що вона розлучиться з моїм чоловіком. Як з’ясувалося пізніше – марні мої сподівання.
Через кілька днів, сусідка сама до мене заявилась. І ми нарешті поговорили з нею по душам. Вона стала діяти хитро, не те, що я. Гарно одягнулась, купила торт до чаю і напросилася до мене в гості. Я її впустила лише для того, щоб нарешті розставити все на місця. Але те, що вона почала говорити мене збентежило. Сказала, що я вже не молода, що давно вже у шлюбі з Віктором, а так і не змогла подарувати йому дитину, а от вона зможе і буцім Віктор цього дуже хоче. Я навіть не знала, що відповісти. По суті, ця особа була права.
Ми самі винні з чоловіком, що вибрали для себе пріоритетом кар’єру, а потім вже сім’ю. Він хоче дітей, але вже не зі мною. І що мені робити? Ми з ним стільки пережили разом. Може, між нами, вже і немає тієї іскри, що раніше. Я втратила сенс життя. Може варто його відпустити і хай хоч хтось із нас буде щасливим?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни – редакція Ukrainians.Today
Більше цікавих матеріалів на нашій сторінці у Facebook Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
