В 20 років я познайомилася з Дмитром, своїм майбутнім чоловіком. Я тоді навчалася в інституті, жила в гуртожитку. Ми почали зустрічатись і з часом орендували квартиру для спільного проживання. Після закінчення інституту ми з Дмитром одружилися, на той час я вже чекала дитину.
Після появи дитини, мої батьки допомогли нам придбати житло. Ми купили двокімнатну квартиру на околиці міста. Я сиділа в декреті, Дмитро працював, було важкувато. Через два роки я вийшла на роботу і дізналася, що знову чекаю дитину. На той момент у Дмитра почалися проблеми на роботі. А з часом він взагалі її втратив. Тоді чоловік поїхав працювати за кордон. Приїжджав раз на пів року.
В призначений термін у нас з’явилася двійня. Тоді почалися для мене справжні випробування. Троє маленьких дітей і я сама. З рештою чоловік повернувся додому і влаштувався на непогану роботу. Думала буде трохи легше, але де там.
Чоловік почав приходити під ранок, сперечатися, поводився дуже вільно. Я сиділа з дітьми. При суперечках говорив, що я вже нікуди від нього не дінусь, мовляв кому я потрібна з трьома дітьми. З часом діти підросли і я змогла повернутися на роботу. Ситуація в родині така ж, але я працюю, почала отримувати гроші, більше стежити за собою. Дмитро почав гуляти, спільні знайомі розповідали, що бачили їх в кафе. На мої запитання, говорив, що це не правда.
І ось в один із днів він прийшов вночі і при дітях влаштував суперечку. Не буду описувати всі подробиці, але після цього, я твердо знала, що більше з цією людиною я не проживу жодного дня. Він як завжди казав, що я нікому не потрібна з трьома дітьми, що сама я не впораюсь, але мені було все одно, я вже все вирішила.
Було дуже складно матеріально, але морально я була щаслива. Згодом доля звела мене з дуже порядним чоловіком. Ми одружилися, дітей він сприймає як рідних. Ми справжня сім’я, в якій панує кохання і взаємоповага. Ото ж нікого не слухайте і не вірте, вірте лише собі і все буде добре.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
