fbpx
Життєві історії
Коли чоловік пішов і лишив мене з двома дітьми, іноді вдома ми вечеряли тільки вареною картоплею з квашеною капустою, навіть на олію грошей не було. Повернувся він через кілька років і сказав, що це його квартира, а значить, він має право тут жити

13 років тому ми з чоловіком розійшлися. Чоловік пішов, а я залишилася з двома дітьми 12-років і 4-х років. За цей час він встиг пожити з різними жінками і у нього народилося ще двоє синів в різних сім’ях.

Квартиру ми колись отримали як молода сім’я. Але з його місця роботи, там його мама в управлінні працювала, вона і допомогла. Ордер був на нього, ми всі прописані. Життя у колишнього чоловіка не склалося, живе у своєї мами, періодично знаходячи нову сім’ю, а потім повертаючись назад. Не працює. Тобто на аліменти розраховувати взагалі не варто було. Одного разу він прийшов до нас додому в нетверезому стані, і сказав, що має право тут жити.

Після цього, на наступний день я йому сказала – або я подаю на аліменти, буде збиратися борг і його посадять, або він залишає квартиру нам і більше ніколи на неї не претендує.

Треба сказати, що квартира у нас досі не приватизована, все якось руки не доходять. Та й зайвих грошей на цю справу ніколи не було. Розійшлися на тому, що ми залишилися в квартирі, а чоловік пішов жити до своєї матері. Я виховую дітей, він гуляє. Ніхто ні до кого в життя не лізе. Сказати, що мені було важко в ці роки – нічого не сказати.

Іноді вдома вечеряли тільки вареною картоплею з квашеною капустою, навіть на олію грошей не було. Виплати тоді на дітей такі не сплачувались, на заводі зарплату затримували. Іноді намагалася у колишнього грошей попросити, коли зовсім притискало – дітям в школу на обіди або на цирк, куди всі однокласники їдуть, відповідь одна – я ж не працюю, де я тобі грошей візьму. Викручувалася сама. Моя мама мало чим допомогти могла, так само зарплату затримували. Так і ростила дітей, вся в боргах. А в останні роки в кредитку влізла, тепер ще років зо три розплачуватися. Але діти виросли.

Старший в іншому місті живе, у нього там сім’я. Молодшому скоро 18, піде в армію. А поки підробляє, де може – дахи, паркани і так всі будівельні роботи. Забезпечує себе сам.

У тій квартирі, про яку йде мова, зараз живе моя мама. А я живу в її будинку. Будинок великий, за ним догляд потрібний, а мама вже у віці. Тому я так вирішила. І тут, так вийшло, що молодший син вирішив пожити з бабусею з боку батька. Вона, звичайно, у важкі роки, нам допомагала, але якось дивно. Гроші та продукти мені не давалися, але купувалися дорогі подарунки дітям.

А раптом я на себе витрачу! Вдома їсти нічого, за те діти з дорогими гаджетами. Але я і цьому рада була, я то їм взагалі не змогла б нічого купити. Загалом, у сина з бабусею з боку батька відносини хороші. Плюс, дівчина недалеко звідти живе, і місце в квартирі у бабусі дозволяє.

Відремонтував син кімнату і почав там жити. Нагадаю, синові скоро 18. І тут, після чергового невдалого сімейного життя назад до матері на утримання повертається батько. Ніде не працює і ще примудряється майже кожен день вживати оковиту. Ось такого нетверезого я і зустріла його недавно на вулиці.

Він мені і каже: – Син зараз зі мною живе? Значить, аліменти я платити не повинен! А значить і домовленість про квартиру відпадає. Тепер ти мені повинна аліменти платити!

– Ну, по-перше, син уже дорослий і сам заробляє. По-друге, живе він не в тебе, а у своєї бабусі. А по-третє, ти себе то забезпечити не можеш, не те що сина.

– Ти ж все одно в квартирі не живеш! Я її тобі і дітям залишав, а не твоїй мамі!

– А те, що я в маминому великому будинку живу – не рахується… І дітям нашим він потім залишиться! Ось я розумом розумію, що претендувати на квартиру він зараз ніяк не може, але боюся – раптом попре туди в такому стані, маму налякає. Що робити, не знаю. Розумію, що з ним мені проблем не уникнути.

Фото ілюстративне – pplatki.

facebook