Вийшла я заміж зовсім молодою. Багато моїх знайомих скаржаться на своїх свекрух, а я вважаю, що вона у мене “золота”. Ще на весіллі сказала, що найкращий подарунок мені від неї – її дорогий син. На тому й все – вона в наше життя не лізла, не повчала мене, навіть не дзвонила ніколи. Наче її у мене немає.
З чоловіком ми жили добре лише спочатку, потім я зрозуміла, що він вихований так, що турбується тільки про себе, забезпечувати дружину він теж поняття не мав, мені доводилося теж багато працювати, не зважаючи на те, що вся домашня робота була на мені.
А потім у нас з’явилася донечка. Вона була неспокійною дитиною: спала лише на руках і то по хвилин 15-20, я весь час присвячувала її. Свекруха у нас ніколи не з’являлася, моя мама теж жила далеко, говорила, що приїхати можливості немає.
Я виховувала свою донечку сама, хоча мала чоловіка. Мирон міг допізна затриматися на роботі, або переночувати у своїх друзів, адже говорив, що донька не дає йому спати і він не може потім працювати цілий день.
Тоді я вирішила розлучитися з чоловіком і пішла жити до мами, але вона запевняла, що я не права, що маю берегти свою сім’ю, а чоловік зміниться, як донька підросте. Мирон приїхав за мною, я зібрала речі і поїхала до нього.
Потім моя мама занедужала, мені прийшлося і на роботу ходити, і за дитиною дивитися, і маму свою доглядати.
відтоді минуло вже чимало років, я добре розумію, що зробила тоді помилку, коли повернулася до чоловіка. За стільки років він не змінився зовсім, але щоразу, коли я говорю, що подам на розлучення, донька говорить, що піде тоді разом з татом, вона його любить.
Чоловік і донька якісь холодні, абсолютно байдужі до мене, люблять кудись ходити разом. Я не розумію, як так вийшло. Я всю себе присвячувала доньці, а вона так легко може відмовитися від мене.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
