fbpx
Життєві історії
Коли було важко жити у свекрів, я зібрала сина і поїхала до мами в село. Вперше я виспалася, що хотіла готувала, ніхто не говорив мені, що та як я маю робити. Але день за днем швидко минав, а чоловік за нами не приїжджав

Коли ми одружувалися з Михайлом, то я ще відразу говорила чоловікові, що оскільки у нас свого власного житла немає, то ми будемо орендувати для себе окрему квартиру, щоб не жити з ріднею, адже з цього нічого доброго не вийде.

Але мій чоловік чомусь зовсім не поділяв такої думки, він вважав зовсім інакше. Михайло став говорити, що дім його батьків – його власний дім, він теж належить йому і нам не потрібно віддавати гроші чужій людині, ми поки можемо пожити з його батьками, а свої гроші відкласти.

Можливо я б не погодилася ніколи, та сама мати чоловіка стала мене вмовляти жити у них, обіцяла, що мені у них буде добре і вони дуже хочуть, щоб дружина сина теж жила з ними під одним дахом, бо відтепер ми одна родина. сама свекруха переконувала мене, що для всіх буде краще, коли ми житимемо разом і це буде добре, адже ми одна родина.

Мені було приємно, що батьки чоловіка добре до мене ставляться і я, звісно, погодилася.

Але відразу після весілля зрозуміла, що то була помилка. З матір’ю чоловіка мені було непросто під одним дахом, вона постійно хотіла, що б я робила все, як вона, адже у них роками виробилися якісь правила і традиції і свекруха була переконана, що я теж маю дотримуватися всього.

Мати Михайла постійно мене повчала, переробляла все після мене, що робила я без її згоди. Я зрозуміла, що досить з мене такого стану справ.

Одного ранку я зібрала речі, забрала сина і поїхала до мами в село. Так, там воду потрібно в колодязі набирати, та й грубка на дровах. Але мені було добре, як ніколи. Ніякого поспіху, дитина на свіжому повітрі. Вперше за довгий час я змогла просто виспатися, посидіти коли хочу, готувати сніданок, обід та вечерю, яку хочу.

Через півтора місяці Михайло приїхав за мною. Сказав, що все розуміє, що ось вже така у нього мати. Я відразу сказала свою умову: або ми живемо окремо від його батьків, або розлучення.

Він пообіцяв, що постарається заробити ще грошей, і ми обов’язково купимо хоч невеликий, але власний будиночок окремо для себе. А поки попросив повернутися до його матері, адже так буде економніше, адже якщо ми ще орендуємо окремо квартиру і платитимемо за неї, то точно не назбираємо грошей на своє окреме житло. Я повірила і повернулася жити до матері чоловіка.

Михайло поїхав на заробітки.

Тепер вона докоряла мені чи не кожен день: то я кудись ходжу, то не з тими спілкуюся, то дитина негарно одягнена, то я щось зайве купила. Але я намагалася не звертати уваги і стала шукати житло. Знайшла недорогий, але затишний будиночок за нашими коштами, віддала завдаток і стала чекати чоловіка.

Згодом Михайло повернувся з заробітків, але до покупки будинку інтересу не проявляв. Сьогодні у нього кафе з друзями дитинства, завтра баня з колишніми колегами, потім ще щось було і так кожен день. Люди гроші чекають, я готова переїжджати в новий будинок, за який вже дала завдаток, а він навіть не думає про це.

Новий рік чоловік зі своєю родиною відзначав в новому заміському будинку, який його батьки купили ще влітку. Я цього не знала. Як не знала і про те, що всі наші відкладені кошти теж пішли на цю батьківську нерухомість, вони вмовили сина таки купити з ними житло.

Михайло кликав нас з сином відзначити свято з ними, але я розуміла, що там мене ніхто не чекає. Схоже, чоловік налаштований жити саме з батьками, а не зі мною, тому в голову все частіше приходять думки про розлучення. Але як же непросто піти від людини, яку любиш, і який говорить, що теж щиро кохає. Та й як же дитина буде без батька?

Чоловік каже, що будинок належить і мені теж, і я можу туди переїхати в будь-який момент, навіть залишив ключі. зробив окремі для мене.

Але якось одного дня ми з дитиною приїхали на вихідні туди, а ключі не підходять. Виявилося, після того, як Михайло знову поїхав вже у столицю на заробітки його батьки змінили замки, щоб без них ми туди не зайшли. Я просто не змогла зайти у хату. Не знаю як бути, адже так не хочу розлучатися з Михайлом. Чому він більше любить своїх батьків більше ніж нас з дитиною.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page