fbpx
Життєві історії
Коли Богдан привіз в село Софію, щоб познайомити з батьками, Одарка не на жарт хвилювалася. Тиждень готувалася до зустрічі дорогої гості. Але знайомство виявилося не дуже приємним. Софія була розчарована тим, що побачила – стара хата і більше нічого. А вони з Богданом не мають де жити

Стару Одарку в селі знали всі. Не зважаючи на свій поважний вік, а їй вже виповнилося 80 років, Одарка намагалася вести активний спосіб життя – і на городі працювала, і вишивала, і в церковному хорі співала.

Невеличка хата Одарки знаходилася на краю села. Хоч і не мала бабуся багато грошей, та все ж намагалася тримати лад і в хаті, і на подвір’ї. Любили її односельчани за її добру вдачу, але найбільше шанували за її працю у вишивці. Саме вишиванками Одарки була прикрашена вся їхня сільська церква, а скільки рушників на весілля вишила вона молодятам. Не одна пара прожила довге і щасливе сімейне життя після того, як стали на рушничок, вишитий її руками.

Нелегка доля спіткала жінку. Мала доброго чоловіка, але чомусь Бог не давав їм дітей. І от, коли вже перестала сподіватися, зрозуміла, що чекає дитину. На той час Одарці виповнилося 40 років. А через рік не стало чоловіка. Син народився на славу, і став сенсом її життя. Ріс дуже розумним, після школи поїхав в місто і поступив в університет. Там і залишився. Одарці залишалося лише тішитися за сина.

Раділа і тоді, коли Богдан привів додому невістку. Трохи забарився з цією справою, бо хлопцю вже 30 минуло. Одарка не раз йому казала, щоб він поспішив, бо мріє ще онуків поколисати і кожному вишити сорочку.

То ж коли Богдан привіз в село Софію, щоб познайомити з батьками, Одарка не на жарт хвилювалася. Тиждень готувалася до зустрічі дорогої гості. Але знайомство виявилося не дуже приємним. Софія була розчарована тим, що побачила – стара хата і більше нічого. А вони з Богданом не мають де жити.

Щоб трохи зацікавити майбутню невістку, Одарка показала колекцію своїх вишивок – рушники, скатертини, сорочки, сукні, штори, ікони. За пів дня все не передивишся, але Софія лише байдуже відвернулася, відверто показавши, що таке «багатство» її не цікавить.

Богдан з Софією одружилися і зняли в місті квартиру. Відтоді Одарка сина практично не бачила. Софія і сама не любила їздити в село, і чоловіка не пускала. Щоб трохи забутися, Одарка ще більше вишивала. Її рушники були настільки красивими, що візерунки на них аж «говорили».

Одного разу Софія зателефонувала свекрусі і сказала, що знайшла гарного покупця для її вишиваних робіт. Американець українського походження, вона знайшла його через інтернет. Чоловік готовий викласти за них чималу суму.

Одарка була дещо ошелешена пропозицією невістки, тому сказала, що їй треба подумати. Цілу ніч вона їх розглядала, згадувала історію кожної роботи – ось цю Матінку Божу вона вишила, коли просила в Бога дитину, а цей рушничок – коли Богданчик пішов в перший клас. У кожної вишивки була своя історія.

Вранці невістка знову зателефонувала, але Одарка сказала, що не може продати свої роботи, це ж наче її діти, а рідне не продається. На таку відповідь невістка не сподівалася, бо вже про все домовилася з багатим американцем. Коли зрозуміла, що Одарка не жартує, перестала зовсім з нею спілкуватися.

9 років Одарка не бачила сина. А нещодавно Богдан таки зателефонував, сказав, що кілька років був на заробітках і вони купили собі квартиру. Тепер Софія вже задоволена, бо має власне житло.

– То може, сину, приїдеш якось до матері, – тихо запитала Одарка.

– Не знаю, мамо, – відповів Богдан. – Якщо буде час. Бо Софія каже, що нам ще меблі треба, то ж напевно знову поїду за кордон.

В неділю Одарка встала вдосвіта, взяла свою найкращу вишиту ікону і поїхала в місто до сина. Дуже хвилювалася, коли натиснула на дзвінок. Двері відчинила невістка. Софія зміряла свекруху і запитала, чому вона приїхала. Повідомила, що Богдан поїхав на роботу, а вона занадто поспішає, щоб приймати гостей.

Одарка несміливо витягла ікону і подарувала її невістці. Та скептично оглянула подарунок і сказала:

– Краще б ви нам грошей привезли, а таких подарунків нам не треба.

Ікону, яку невістка не прийняла, Одарка віднесла до церкви. Вклякла перед Богом і щиро просила долі для своїх дітей. Сподівалася, що невістка колись таки зміниться.

Олеся Біла.

Спеціально для ukrainisns.todau. Передрук без гіперпосилання на ukrainisns.todau заборонено.

Фото ілюстративне – furclothing.

You cannot copy content of this page