Я родом з невеликого села. В свій час я першою вийшла заміж і пішла з дому.
Біля батьків залишилася моя молодша сестра Галина. Згодом вона вийшла заміж і привела зятя додому.
Михайло дуже сподобався нашим батькам, вони все життя його сином вважали.
Не було такої роботи, за яку би не брався Михайло, для мого тата він був надійною опорою.
Тому коли батьки вирішили ділити спадщину, я прийняла рішення відмовитися від своєї частки на користь сестри.
Просто я бачила, що батькам добре біля Галини і Михайла, а чого мені ще треба, як лише знати, що з мамою і татом все гаразд?
За сестру я теж була щаслива, адже бачила, що вона за своїм чоловіком як за кам’яною стіною.
Але їхнє сімейне щастя затьмарював той факт, що у них не було діток.
Перший час вони до лікарів зверталися, намагалися щось робити, а потім вже змирилися, і жили один для одного.
Роки пролетіли, наших батьків уже давно немає. А два роки тому, на жаль, не стало і моєї сестри.
Михайло дуже важко пережив втрату дружини. Перший час на нього страшно було дивитися.
Ми з чоловіком часто приходили до нього в гості, або кликали в неділю його до себе, адже за ті роки, що Михайло жив з Галиною, він і нам став як рідний.
А кілька тижнів тому я помітила, що Михайло ходить якийсь задуманий, наче хоче нам щось сказати, але не наважується.
Тоді я першою почала розмову, запитала, в чому справа, чому він такий засмучений.
І Михайло мені розповів, що у нього з’явилася жінка, вона дуже хороша, і він хотів би з нею створити сім’ю, бо одному дуже важко.
Але він боїться, що я буду проти того, щоб він привів чужу жінку в наш дім. Адже Михайло у нас в зятях, тому не почувається повноправним господарем.
Я його слухала і не могла повірити, що бувають такі люди. Михайлу 58 років, він більше 30-ти років прожив на цьому подвір’ї, але його внутрішня людяність не дозволила йому привести жінку додому, не запитавши мого дозволу.
Звичайно, я не мала нічого проти, адже Михайло чудова людина, він як ніхто заслуговує на щастя.
Тому я заспокоїла його, і сказала, що нехай сам приймає рішення, а ми з чоловіком його підтримаємо в будь-якому випадку.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все