Мені зараз 30 років, я й досі живу з мамою, своєї сім’ї у мене немає, я сама. Так склалося, що мої тато з мамою розлучилися, коли я була ще маленькою. Тому мама ростила мене одна з семирічного віку. В дитинстві я була дуже слухняною і люблячою, мала спокійний характер. Мама моя дуже часто недужає останнім часом, тому мені довелося після закінчення університету повернутися додому, щоб доглядати за нею, адже більше нікому. Я одна в сім’ї.
Ми з мамою живемо в селі в невеличкій хатині. Оскільки в селі роботи практично немає, доводиться самим обробляти великий город та тримати господарство. З того і живемо. Робота в селі досить важка, практично нінащо не вистачає часу. Можливо тому я і одна.
Щоб мати хоч свої продукти, доводиться багато садити городини, хоча це теж не гарантія того, що нічого не доведеться купувати. Цього року я посадила картоплі чимало, а рік неврожайний, зовсім мало зібрали її. Добре, якщо вистачить до весни, а якщо ні, то ще й купувати доведеться. Кури й гуси тримаємо, два поросятка, коза. Прибутку з цього ніякого, але хоч шматок м’яса є на столі.
З татом ми спілкуємось, доволі гарно, у трохи нам допомагав з мамою, коли у нас була така потреба і ми зверталися до нього. Коли навчалася в університеті часто бачилися, оскільки тато живе і працює зараз в місті.
Декілька років тому мій тато одружився. Я була щаслива за нього, адже він до цього часу був сам – один. Не намагався створити іншу сім’ю. Це добре, що він знайшов свою долю.
Нова дружина була старшою за батька на 9 років, працювала. Вона мені відразу не сподобалася. Оскільки була дуже гордовита, не могла собі скласти ціни, як і її дві доньки. Я впевнена, що через її поради, тато віддалився від нас, і настільки, що може зателефонувати мені тільки раз в місяць. До себе теж не запрошують ніколи, хоча раніше тато часто кликав мене до себе в гості.
Бачимося ми з батьком, останнім часом, лише десь в якому кафе, коли мені випадає нагода побувати в місті, і це тільки в присутності його нової дружини. Перед маминим ювілеєм, приїхали привітати, але мама як раз занедужала і не дуже добре себе почувала. Батько замість того, щоб побути зі мною та підтримати маму, поїхав з новою дружиною до друзів святкувати новосілля його давнього друга.
Нова дружина тата сказала, що нічого такого в мами не бачить, то все дрібниці і скоро минеться, і хвилюватися немає чого. Навіть не подзвонив тато до нас ні на другий, ні на третій день, щоб запитати, як мама себе почуває. Коли я зателефонувала до тата запитати чому він не подзвонив, не запитав як там мама, він відповів що був зайнятий, і що це все це дрібниці.
А недавно в батька був день народження. Я знала, що в гості на святкування нас не запросять, адже у нього тепер нова сім’я, але дуже хотілося привітати тата особисто. Тож набрала дві повні сумки домашніх продуктів, купила подарунок, всіляких солодощів для доньок нової дружини. Зателефонувала коли була вже біля дверей квартири. Думала батько зрадіє, натомість мені швиденько зробили чай і відправили швидко додому, мовляв, в них плани на вечір, до них прийдуть гості.
Невже, не можна було запросити і мене на святкування, навіть без матері? Чим я заслужила таке ставлення до себе? Виявляється, тепер, коли у батька є нова сім’я, стара стала непотрібна. Мені дуже гірко і прикро.
Тато тепер слухає лише свою дружину. Але ж дзвінок не займає так багато часу, тим більше для рідної дочки можна виділити п’ять хвилин в день, щоб зателефонувати і запитати, як у мене справи. Шкодую, що мама вдруге не вийшла заміж, можливо все склалося по-іншому і у нас була б сім’я теж, нам тоді було б не до батька.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
