— Матусю, не хвилюйся так сильно, я повернуся швидше, ніж ти встигнеш заварити свій улюблений чай. Я просто зобов’язана заглянути до нього. Ти ж бачила батька минулого тижня — він нагадує здуту кульку. Покинутий усіма, у цій порожнечі. Мені серце крається. Так, він зрадник, я це пам’ятаю щохвилини, але він залишається моїм татом. — Діана скорботно опустила вії, створивши ідеальний образ страждаючої, але вірної дочки.
— Ох, моя ти пташко! — Наталія Петрівна ледь стримала сльози розчулення. — Яка ж ти в мене чуйна. Твій батько не заслужив і половини твоєї доброти, але я пишаюся, що виховала тебе саме такою.
Діана легко торкнулася рукою щоки матері й швидко вислизнула за поріг.
Щойно двері ліфта зачинилися, скорбота миттєво зникла з її обличчя, поступившись місцем холодному, майже професійному розрахунку.
Вона знала, що цей візит принесе їй чергові дивіденди.
Артем Миколайович чекав на доньку у своєму новому офісі, де пахло дорогою шкірою та успіхом.
Проте кожен візит Діани обходився йому дорого — і не лише емоційно.
Провина за те, як він розбив свою першу сім’ю, нависла над ним невидимим тягарем.
Кожен подарунок для дочки був для нього своєрідною «індульгенцією», способом купити право дивитися їй в очі.
— Татусю, мені так незручно знову звертатися з цим. — Діана сіла навпроти нього, мнучи край своєї дорогої сукні. — Але мамі зараз дуже важко. Після того, як ти пішов, вона зовсім втратила інтерес до життя. Грошей на її роботі заледве вистачає на комуналку. А мій старий телефон – він постійно вимикається. Мені навіть страшно думати, що я можу не додзвонитися тобі, якщо щось станеться.
Артем Миколайович поглянув на цифри в каталозі, що йому підсунула донька.
Сума була значною навіть для його бюджету, адже то був новенький Apple iPhone, але погляд Діани — повний надії та сум’яття — не залишав місця для відмови.
— Звісно, сонечко. Безпека та зв’язок — це головне, — він кивнув, уже дістаючи банківську картку.
— Ти неймовірний, тату! — Діана просіяла. — Я б з радістю переїхала до тебе, у цей затишок, але як я можу кинути маму одну в тій сірій старій квартирі? Вона ж просто згасне без мене.
«Яка дивовижна дитина», — думав Артем, відчуваючи теплий приплив гордості. — «Вся в мене. Наталія ніколи не була такою доброю».
Коли шлюб батьків тріснув через батька та молодої та амбітної Оксани, Діана спочатку була в розпачі.
Проте вона була спостережливою дівчинкою.
Вона швидко помітила, що батько, відчуваючи сором, готовий платити за кожен усміхнений погляд доньки, а мама, яка завжди прагнула йому відплатити недоброю монетою, готова віддати останнє, аби лише бути «кращою» за колишнього чоловіка.
Вирішальну роль у формуванні її світогляду зіграла розмова з бабусею Марією.
— Ох, дитинко, — зітхала бабуся, розливаючи чай. — Батьки твої тепер як два ворожі табори. Але ти — єдиний місток між ними. Вони обоє тебе люблять, і кожен намагатиметься це довести. Оксана та недобра людина, звісно, але ти не повинна втрачати своє.
Діана тоді лише кивнула, але в її голові вже почав вибудовуватися складний план.
Вона зрозуміла: розлучення батьків — це не кінець її комфортного життя, а можливість вивести його на новий рівень.
Найважчим елементом у цій грі була Оксана.
Нова дружина батька була хоч і молодою, але вельми проникливою. Вона відразу відчула фальш у солодких промовах падчерки.
Коли Діана запропонувала: «Оксано, давай забудемо старі образи? Я розумію, що серцю не накажеш», — та лише примружилася.
— Звідки така раптова зміна настрою? — запитала Оксана. — Тиждень тому ти називала мене «мисливицею за гаманцями». Що змінилося? Моє придане раптом стало вартим твоєї уваги?
Діана всередині закипала від люті, але зовнішньо залишилася спокійною.
— Я просто подорослішала і зрозуміла, що тато з тобою щасливий.
Але Оксану не так легко було обдурити.
Вона бачила, як Артем завалює доньку дорогими гаджетами та брендами, поки та «співає» про бідну й нещасну матір.
— Артеме, твоя донька маніпулює тобою з майстерністю ляльковода, — сказала Оксана одного вечора. — Вона використовує твою провину, щоб витягувати гроші. Цей смартфон був зайвим, у неї є чудовий телефон.
— Оксано, не втручайся в моє батьківство! — роздратовано відповів Артем. — Ти не розумієш, через що вона пройшла. Наталія заробляти не може, вона сумує за мною, через те, що я залишив їх, провина велика на мені лежить, Діана ледь витримує цей все. Я повинен її підтримувати, я ж її батько!
Оксана замовкла. Вона зрозуміла: докази мають бути незаперечними.
Наталія Петрівна навіть не підозрювала, що колишній чоловік вважає її безвідповідальною матір’ю, яка не має ні часу, ні сил на свою доньку, адже вона дуже старалася для своєї дитини.
Навпаки, Діана малювала їй картину повної деградації батька.
— Мамочко, він такий нещасний. Ця Оксана така недобра людина. Вона змушує його економити на всьому, навіть на їжі. Він ходить у старих сорочках. А найгірше — вона категорично забороняє йому купувати мені подарунки. Вона сказала, що я — тягар з минулого життя.
Наталія Петрівна слухала це з жадібним задоволенням. Її его вимагало перемоги.
— Вона так сказала? — Наталія випростала спину. — Ну, ми ще подивимося. Якщо твій батько став непотрібним в руках цієї пані, то я — ні. Які сережки ти показувала вчора в інстаграмі? Ті з золота?
— Ой, мамусю, вони такі дорогі. Тато хотів, але Оксана влаштувала істерику в магазині. Сказала, що це гроші на їхню відпустку.
— Я куплю їх тобі на іменини! — гордо заявила Наталія, хоча ціна «кусалася». — Нехай твій батько бачить, хто насправді дбає про дитину.
Діана потайки посміхалася. Кожен успішний маневр підсилював її впевненість у власній непереможності.
Апетити Діани росли разом із наближенням випускного вечора.
— Татусю, я скоро закінчую школу. Це такий важливий крок.
— Так, я вже думав про подорож до Європи для тебе, — усміхнувся Артем.
— Подорож — це чудово, але мені потрібна стабільність. Я думала про машину. Маленьку, скромну, — Діана зробила очі такі благальні.
Артем Миколайович нахмурився.
Він обіцяв машину Оксані, яка вже рік чекала на оновлення авто.
— Діано, у тебе навіть посвідчення водія ще немає.
Сльози на очах доньки з’явилися миттєво.
— Я розумію, тату. В Оксани пріоритет. Я просто хотіла відчути себе захищеною на дорогах. Мама ж ніколи не зможе мені з цим допомогти. Вона зовсім здала. Ну, нічого. Я звикла до метро.
Серце батька знову стиснулося від сорому.
Як він міг вагатися? Його єдина донька страждає, а він думає про нову забавку для дружини.
— Яка машина в сімнадцять років?! Це безумство, їй ще рано авто купувати! — Оксана не стримувала емоцій. — Ти обіцяв мені!
— Це моя єдина рідна донька! І якщо я вирішив зробити їй подарунок на повноліття, ти не маєш права голосу! Не подобається — двері відчинені! — Артем був непохитний.
Оксана притихла. Вона зрозуміла: настав час діяти тонше.
Вона вирішила «подружитися» з Діаною, аби вивести її на чисту воду.
— Знаєш, Діано, я багато думала, — сказала Оксана під час їхньої спільної прогулянки торговим центром. — Твій батько має рацію. Ти — його майбутнє. Машина — це серйозний крок, і ти на неї заслуговуєш. Я була егоїсткою, вибач мені.
Діана, відчувши смак повної перемоги, розслабилася.
Вона повірила, що Оксана зламалася і тепер шукає її прихильності.
— Рада, що ти це зрозуміла, — поблажливо відповіла дівчина. — З мамою про таке навіть не поговориш. Вона після підвищення на роботі зовсім змінилася, часу не має, тільки про звіти й думає.
— Підвищення? — зачепилася Оксана. — Ти ж казала, що вона сумує дуже та втрачає заробіток?
— Ой. Ну, це було раніше. Зараз у неї все добре. Просто вона дуже скупа, — Діана швидко спробувала виправити ситуацію.
Оксана лише кивнула, але внутрішньо вже святкувала.
Вона почала налаштовувати Діану до ще більшої відвертості.
— Слухай, ці сережки на тобі. Вони просто казкові! Батько казав, що він не міг їх купити через мої заперечення?
Діана самовдоволено засміялася:
— О, це була моя маленька хитрість! Насправді їх купила мама. Я просто натякнула їй, що тато під твоїм підбором і нічого не може мені дозволити. Вона так хотіла втерти тобі носа, що виклала всю премію! Мої батьки — як учасники марафону: кожен хоче прибігти до фінішу першим із чеком у руках.
— Геніально, — прошепотіла Оксана. — Тільки не кажи Артему, ми ж тепер подруги?
— Звісно! Навіщо псувати таку вигідну схему?
Діана не помітила, як Оксана вимкнула диктофон у кишені.
Ранок суботи обіцяв бути тріумфальним.
Діана прокинулася з відчуттям, що світ належить їй.
Сьогодні вони з батьком мали їхати до автосалону.
Матері вона сказала, що йде на додаткові заняття з англійської.
Біля салону її чекав Артем.
Поруч із ним блищала на сонці розкішна іномарка — значно дорожча, ніж та, про яку вони домовлялися.
— Тату! Це вона?! — Діана кинулася до батька.
— Подобається? — голос Артема був дивно рівним.
— Вона ідеальна! Ти найкращий батько у світі! Мама б зараз знепритомніла від заздрощів, вона ж зовсім опустилася, бідолашна. Мені так шкода, що вона не може радіти разом зі мною.
І в цей момент двері автосалону відчинилися, і звідти вийшла Наталія Петрівна.
У дорогому костюмі, з ідеальною зачіскою, вона виглядала як жінка, що перебуває на піку своєї кар’єри, а не на дні пляшки.
Діана застигла. Усвідомлення провалу накрило її крижаною хвилею.
— Ну що, доню? — голос матері був просякнутий сарказмом. — Як там моя туга за батьком? Чи не заважає вона тобі вибирати шкіряний салон? А ти як, Артеме? Діана каже, ти вже ледь на ногах тримаєшся через Христину ой, вибачте, Оксану.
Артем Миколайович похитав головою, дивлячись на доньку так, ніби бачив її вперше.
— Ми вчора довго спілкувалися з твоєю мамою, Діано. І з Оксаною теж. Виявилося, у нас дуже багато спільних тем. Наприклад, твої акторські здібності.
— Це Оксана! Це вона все підлаштувала! Змія! — закричала Діана, переходячи від здивування до роздратування.
— Оксана лише відкрила нам очі на те, які ми були нерозумні, — перебила її Наталія. — Ми так захопилися війною один з одним, що не помітили, як виростили невдячну дитину. Ми купували твою любов, бо боялися, що інший купить її дорожче.
Розмова в кафе після інциденту була важкою.
Не було криків, лише гірке усвідомлення. Батьки зрозуміли: їхнє невміння розійтися по-людськи створило умови для маніпуляцій.
Машину Діана не отримала.
Артем скасував замовлення.
— Тобі потрібно навчитися цінувати людей, а не їхні гаманці, — сказав батько на прощання.
Діана деякий час намагалася протестувати, ігнорувала дзвінки, але згодом зрозуміла: джерело безкоштовних розкошів пересохло.
Їй довелося піти на роботу під час канікул, щоб забезпечити свої забаганки.
Оксана пішла від Артема через пів року.
Вона зрозуміла, що в цій сім’ї занадто багато «скелетів у шафах».
Проте її відхід зблизив Артема з колишньою дружиною — тепер вони справді могли спілкуватися як дорослі люди, обговорюючи виховання доньки без суперечок.
Іноді, бачачи батьків разом у кафе, Діана думає: «А може, вони ще зійдуться?».
Але тепер вона знає — щастя не купується смартфонами, а довіра, яку вона зруйнувала, відновлюється роками.
Вона програла свою велику гру, але, можливо, саме цей програш став початком її справжнього дорослішання.
А ви як гадаєте, чи може це сім’я ще бути щасливою, чи втрачено вже все?
Фото ілюстративне.
