fbpx
Життєві історії
Колега по роботі повністю «зачарувала» її чоловіка. Але Софія мовчки терпіла. Вона жила в будинку багатія, та прав там ні на що не мала. Якось він привів додому ту коханку

Колега по роботі повністю «зачарувала» її чоловіка. Але Софія мовчки терпіла. Вона жила в будинку багатія, та прав там ні на що не мала. Якось він привів додому ту коханку

Чорноока, худорлява шатенка Софія працювала у великій ветеринарній клініці, де й зустріла свого коханого чоловіка. Сталось це досить неочікувано. Там вони розговорилися і він зрозумів, що це та сама дівчина, яку він шукав все своє життя. Через 3 місяці вони уже одружилися. За матеріалами

А чоловік виявився не простим. Був він дуже заможним, мав великий дім, у якому було багато прислуги. Для своєї дружини на весілля він подарував одну з найновіших моделей BMW.

Згодом, через таке велике господарство, вона була змушена покинути роботу та повністю зануритися у проблеми будинку. Ось так, завдяки постійним закупам, вона й дізналася, яким засобом найкраще мити посуд, а яким підлогу, який з них екологічний і його варто купувати, а який ні, і різні схожі дрібниці.

Доки Софійка намагалася підтримувати будинок у порядку та турбуватися про навколишні території, колега по роботі повністю «зачарувала» її чоловіка та через 3 роки спільного життя жінка опинилася на вулиці з єдиною подарованою машиною.

Роботу вона шукала недовго. Подруга, у якої та тимчасово проживала підкинула її оголошення, що набирають покоївок. Тоді й відправилася Софія туди. Дім виявився дуже красивим, як зовні, так і в середині, але володів ним похмурий та суровий чоловік. Була у нього донька 6 років, дуже мила та привітна дівчинка, а її мама, як я зрозуміла покинула їх. От і прийняли її туди на роботу.

Через тиждень будинок набув нових барв. Чистота, затишок та свіжість, що з’явилися у домі завдяки новій покоївці радували маленьку дівчинку Василину. У неї була добра й розумна няня, але о 17-18 вона йшла додому, і тоді за нею доглядала  кухарка Мирослава. Вона була літньою жінкою, дуже доброю, готувала вона дуже смачно, хоча й без якихось делікатесів.

Ось одного разу ми з нею сиділи і я тоді дуже сумувала за пирогами, які полюбляли готувати у колишньому моєму домі й запитала:

– А чи вмієте ви готувати пироги? Так, останнім часом хочеться їх.

– Ой, звичайно. Але їх тут ніхто не їсть. Господар пізно приходить, а дитя кекси чи панакейки більше любить, але якщо ти хочеш, то можу спекти. Зараз тісто замішу!

У той день маленька дівчинка, Софія та Мирослава разом готували смачні пироги. Коли вони були готові додому повернувся господар. Він одразу ж пішов на кухню (думаю його привів запах кориці та ванілі), там побачивши смачні пироги він з’їв одного і сказав накривати стіл на чотирьох. Господар виявився луже добрим та з хорошим почуттям гумору!

Через 2 роки, вона відкривши свій кабінет з ветеринарії, продовжувала відвідувати цю сім’ю, всі її там любили та чекали постійно її приходу, особливо Василина, яка називала її «мамою».

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook