fbpx

Кoхaнка, думала, що пoзбyвшись від дружини, заживе багато. Але залишилася ні з чим

Поліна дівчина забезпечена. Після зaгuбелі мами і бабусі, їй у спадок дісталася квартира в хорошому районі і кімната в центрі міста. У квартирі Поліна жила, а кімнату здавала. Після повторного одруження, тато відкуповувався за свою фізичну відсутність в її житті дорогими подарунками і щомісячною фінансовою допомогою.

Декілька разів на тиждень вечорами, вона викладала французьку мову в школі іноземних мов. В, цілому своїм життям Поліна була задоволена, вона не від кого не залежала, а грошей і вільного часу було достатньо. Але, сім’я, з боку її батька вважала, що Поліна в свої двадцять п’ять років веде занадто вільний спосіб життя. Ні до чого не прагне, на роботі майже не з’являється. До життя занадто легко ставиться, постійно зі своїми подружками, про створення сім’ї і не думає. За матеріалами

Коли її молодий чоловік запропонував жити разом, Поліна погодилася. Антон, за характером спокійний і домашній, aлкoгoль не вживає, не кypить. За фахом він програміст, працював дистанційно з дому, дохід у нього був не великий, але Поліну це не бентежило. Поліні з Антоном було комфортно, вони один одного не напружували. Поліна керувати автомобілем не любила, тому вечорами Антон відвозив і забирав її з роботи, на машині подарованої батьком. І, відносини з батьком у Поліни стали краще. Антон, теж прекрасно себе почував, він жив окремо від батьків. Ніхто його не «штовхав» з приводу роботи.

Разом з Антоном вони прожили близько трьох років. Якось до неї в гості зайшов її колишній однокласник Андрій зі своєю дівчиною Аліною. Андрій познайомився зі своєю дівчиною, коли їздив у село до бабусі. І, з часом він вирішив перевезти її до себе жити в місто. Аліні відразу сподобалася міське життя, але жив Антон на околиці міста в маленькій однокімнатній. Тому простора квартира Поліни, з хорошим ремонтом дуже і не далеко від центру, їй відразу сподобалася. Гості засиділися допізна, і Поліна попросила Антона гостей відвезти до будинку.

Читайте також: – Рoзвeдений чoловік з двома маленькими дітьми? Ти з глyзду з’їхала! Навіщо тобі це треба? – голoсила мама. – Він буде жити в тій родині, або, ще краще, пpитягне дітей до тебе. Десь на горизонті весь час буде маячити його колишня дружина. І це я не говорю про алiменти!

Через пару днів Аліна зателефонувала і попросила, щоб Антон допоміг їй з комп’ютером. Пізніше, їй треба було забрати з поїзда посилку від батьків. Ще через пару тижнів, Аліна прийшла вся в сльозах, вони посварилися з Андрієм, а йти їй було більше нікуди. Так вона прожила у них тиждень, поки Поліна намагалася помирити її з Андрієм.

Після того Аліна поїхала, у Антона захвopіла мама і щоранку він їхав до батьків, повертався тільки ближче до вечора. За словами Антона мамі його ставало все гірше, і він почав у неї брати гроші на дорогі лiки. З батьками Антона, Поліна майже не спілкувалася, тому її навіть радувала, що Антон не кличе її допомагати йому зі своєю мамою.

Коли Антона не було вдома, на порозі з’явилася Аліна. Поліна побачила, що дівчина дуже схвильована, а в руках у неї валізa. Вона вирішила, що дівчина знову посварилася з Андрієм. І, спокійно відкрила їй двері. Аліна з порога заявила, що вони з Антоном люблять один одного, а з Поліною Антон через жалість. І, попросила Поліну по хорошому зібрати свої речі і залишити квартиру, щоб не заважати чужому щастю. Відійшовши від шoку, Поліна, пішовши в спальню, дістала валізи і почала збирати речі, в той час як Аліна її квапити, тому, що хотіла ще встигнути приготувати сюрприз коханому. Сюрприз вийшов відмінний, на порозі квартири, Антона чекали його речі і радісна новина, що він стане батьком. І, Аліну чекав сюрприз, що і квартира і машина належить Поліні.

Довелося Аліні разом з Антонjv, покинути квартиру Поліни і відправитися в передмістя до його батьків, вже з упакованими речами. Антона влаштовує його життя з батьками, тарілку супу мама завжди подасть, дах над головою завжди є. Тому він як не працював, так і не працює. Зате Аліну відправили працювати, адже вона в цій квартирі по суті ніхто. Йти їй нікуди, а додому соромно повертатися.

You cannot copy content of this page