На заробітках я вже 15 років, чоловік ніколи не мав нічого проти, навпаки, радів, що у нас нарешті гроші з’явилися. А тепер став говорити, щоб я поверталася, інакше він зі мною розлучиться.
Мені 55 років, Іван мій на рік від мене старший. Одружилися ми молодими, мені ледве 20 минуло. У шлюбі у нас народилося троє дітей: дві старші дочки і молодший син.
Жили ми з чоловіком добре, але бідно. До того ж, троє дітей підростало і я розуміла, що їх треба піднімати. В Італію спочатку поїхала моя двоюрідна сестра, а потім вже і я за нею, коли подивилася, що та по тисячу євро щомісяця додому висилає.
Своє рішення я приймала разом з чоловіком, він погодився, щоб їхала на кілька років. Всі зароблені гроші я йому присилала, а він хату будував. Весілля дітям ми за мої гроші теж робили.
Потім я двом дочкам по квартирі купила: спочатку старшій, а потім і молодшій. Квартири взяла однокімнатні, поки молоді, їм вистачить, вже легше, ніж з свекрухою. А там далі собі зароблять і щось більше куплять.
Зараз я ще збираю гроші на квартиру своєму молодшому сину. Він одружився недавно, і з дружиною живуть у її батьків. Не найкращий варіант, тому я хочу і сину квартиру купити, щоб всім дітям було однаково.
Але мій чоловік наполягає на тому, щоб я поверталася додому, інакше він зі мною розлучиться. Причина такої різкої зміни в його думках, мені відома.
Справа в тому, що кілька тижнів тому не стало моєї свекрухи. Іван дуже любив свою маму. А от у мене з мамою чоловіка склалися не найкращі стосунки. Та й останніх 15 років, поки я в Італії, ми бачилися з нею лише на Різдво, коли я приїжджала додому і ми з чоловіком їхали до неї.
Чоловік був впевнений, що я приїду додому, щоб як належить провести маму в останню путь. Спочатку я так і думала, але потім моя синьйора захворіла, і мене з роботи не відпустили. Сказали, що якщо я поїду, то втрачу роботу, бо вони будуть змушені взяти на моє місце іншу людину.
Саме тому я і не приїхала. І це дуже не сподобалося моєму чоловіку. Він каже, що йому перед людьми було соромно, що невістка не приїхала. Яка ж ми після цього сім’я, якщо навіть в такі моменти ми не разом?
Іван мені дорікнув, що через мої заробітки життя пішло шкереберть, бо бачилися ми лише раз в рік, а йому хотілося сімейного тепла.
Може він і правий. Але якби не мої гроші, то жили б ми і далі в нашій старій хаті. А так він живе у гарному, великому будинку, збудованому за мій рахунок. Проте Іван цього не оцінив зовсім.
Не знаю, що робити. Так виглядає, що чоловік про розлучення не жартує. А мені хочеться ще квартиру сину купити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.