fbpx

Кілька років тому, пам’ятаю, я запитала у своєї подруги. А Гнатові твоєму скільки років зараз? Так вона рахувала на пальцях скільки дитині тій років. Я кажу, оце так, Олю, ти мене дивуєш. Як можна не знати, скільки років рідному онукові? А вона мені відповідає: ” А онуків від сина не буває! Ось так”

– Кілька років тому, пам’ятаю, я її запитала – а Гнатові твоєму скільки років зараз? – розповідає про свою подругу пенсіонерка Надія Сергіївна. – Так вона рахувала на пальцях спочатку скільки дитині тій років. Я кажу, оце так, Олю, ти мене дивуєш. Як можна не знати, скільки років рідному онукові? А вона мені відповідає: ” А онуків від сина не буває! Ось так”.

Синові Олі вже за сорок років, у нього другий шлюб, і від кожної дружини є по дитині. З першою невісткою, матір’ю 16-річного Гната, відносини у свекрухи зовсім не склалися. Причому, жінки ніби й не сварилися, і поганого один одному нічого не робили, але й особливо не спілкувалися між собою, і бачилися дуже рідко.

– Важка людина! – розповідає про невістку Оля людям. – Мовчки все робить, в очі не дивиться, не посміхнеться, гмикає щось там собі під ніс, буркне і все. Але я свою думку про неї тримала при собі, теж нічого їй не говорила. Зрештою, мені з нею не жити, а сина вона влаштовувала на той момент, нача спочатку все добре у них складалося.

Оля відгуляла у сина на весіллі, подарувала молодим досить велику суму грошей.

– Думала, в житло вкладуть, але вони машину купили! – розповідає вона. – Син дуже хотів той автомобіль. Такі вони чоловіки. Ну, це вже їхні справи і їхні гроші. Що захотіли, те купили. А через пів року після весілля у них Гнат народився. Я чесно намагалася стати бабусею, але мене твердо відсторонили – “нічого не треба, спасибі, до побачення, ми вас запросимо на Новий рік”.

Якось раз влітку, коли хлопчикові було вже років чотири, Оля випросила-таки його у невістки до себе на дачу на пару днів. Батьки привезли дитину і поїхали. А у малюка занадто потемніли плечі на сонці в перші ж кілька годин. Невістка, яка приїхала за дитиною на наступний день, була просто у гніві від обурення.

– Так все життя діти влітку на сонці трішки спікалися, ніхто на це уваги не звертав! – розповідає Ольга. – У сина в дитинстві теж плечі, ніс завжди такі були, я проблему не робила. Ну, сметаною помажу, та й все на тому. А тут прямо суперечка така була з того. Усі сусіди тоді чули. Дитину, сказала, більше не побачу в житті! Ну, я це і запам’ятала. Кілька разів просив мене син мій потім посидіти з онуком. А я кажу – я б рада, так не можна мені! Твоя дружина мені наближатися до вашого сина заборонила.

З першою дружиною син Ольги розлучився п’ять або шість років тому, ні з онуком, ні з колишньою невісткою вони не спілкуються. Син начебто платить аліменти, перераховують через бухгалтерію. Недовго вже лишилося – хлопцеві скоро вісімнадцять.

– Так Гнат у тебе кудись поступив після дев’ятого класу, чи в школі залишився? – розпитує Ольгу найкраща подруга.

– Ой, Надю, ну звідки я знаю! – з досадою махає рукою та. – Мені хтось щось доповідає, ти думаєш? Ні звичайно. А сама дзвонити я не збираюся. Вони мені не дзвонили ні разу після розлучення, хоча я ні перед колишньою дружиною сина, ні перед онуком ні в чому не винна.

І все це було б дивно, подумаєш – одна з тисяч історій про сучасних бабусь, яких навколо багато. Якби не другий шлюб сина Ольги і не другий онук, дворічний Левко, якого бабуся просто обожнює.

– Я їй вже сама кажу – хоч би раз кудись нам сходити без твого онука меншого! – сміється найкраща подруга. – Тягне його за собою по всіх усюдах. І гуляти, і в гості, і на дачу. Все йому купує, треба, не треба. Невістка все думала, що взяти – велобіг або самокат, а Оля пішла і купила і те й інше! “Нехай катається дитина”. Іграшками його просто завалила. З невісткою другою, Вікою, у них чудові стосунки. Телефонують постійно, сміються. Оля каже, дасть їм грошей, адже кредит кредитом, але влітку треба на море дитину відвести, зміцнювати імунітет.

– Хм. Приємно чути. А як же «онуків від сина не буває»?

– О! Я їй теж нагадала. Замахала на мене руками: ” Я такого не говорила ніколи, не вигадуй”. Ну да, ну да. Це я вигадую, як же.

Ось так вжитті буває, а хто винен, годі й зрозуміти.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page