Кілька років тому, перед самим Новим роком, чоловік зробив мені такий “сюрприз”, що я спочатку навіть думала з ним розлучатися.
Але, у нас була чудова сім’я, троє спільних дітей, і цей факт зупинив мене і змусив задуматися.
На той час ми з чоловіком прожили у шлюбі 17 років, і я б навіть подумати не могла, що мій чоловік може мені зраджувати, і що десь недалеко від нас живе його синочок.
Я б так нічого і не дізналася, якби не випадок. Я помітила, що останнім часом чоловік ходить дуже сумний, я думала, що це через події, які зараз відбуваються. Та проблема була значно глибшою, ніж я могла собі уявити.
Наближався Новий рік, тож я вирішила першою поговорити з чоловіком, щоб залишити всі проблеми в старому році.
Валерій мовчав, ходив з кімнати в кімнату, а потім таки наважився, і розповів мені, що у нього є позашлюбний син, Андрійко. Хлопчику зараз 6 рочків. Його мами нещодавно не стало, і його хочуть віддати в дитбудинок.
Я не могла второпати, про що каже мій чоловік? Який ще хлопчик? 7 років тому, коли, ймовірно, почалася ця інтрижка у мого чоловіка з іншою жінкою, я за ним нічого такого не помічала. Ми завжди жили добре, ніяких непорозумінь, більше того, якраз в цей самий час у нас народилася третя дитина.
Але, Валерій зізнався, що у нього таки був короткочасний роман з його співробітницею. Про дитину вона йому сказала, але претензій ніяких у неї не було, та й Валерій попередив її, що не піде з сім’ї за жодних умов.
Мій чоловік тоді заплатив цій жінці певну суму грошей, і вона зникла з його життя, переїхала в містечко до своєї мами.
Валерій був впевнений, що ця історія вже забута, але сталося лихо, і йому зателефонувала бабуся хлопчика. Вона повідомила, що за станом здоров’я не може залишити дитину у себе, тому, якщо і мій чоловік відмовиться від хлопця, то доведеться його влаштовувати в дитячий будинок.
Поки чоловік розповідав цю історію, в мене в голові пронісся табун думок, я намагалася їх спинити, щоб виокремити головні, і прийняти правильне рішення.
Чоловік мені зрадив, і це дуже боляче. Є позашлюбна дитина – цей факт також уже не зміниш. Тож рішення я прийняла дуже швидко:
– Забирай дитину до нас, – сказала я чоловікові.
– Що? – перепитав мене він.
– Ти – батько, це – твій син, так що тут нема про що думати, – відповіла я.
Чоловік, який не чекав від мене такого рішення, підбіг до мене, обійняв, і сказав, що я найкраща дружина в світі. Запитав, чи можна зараз поїхати по хлопчика, щоб він з нами Новий рік зустрів.
Я погодилася, і зовсім про це не шкодую. Адже в мене був вибір – залишити трьох своїх дітей без батька, розлучившись з ним, не пробачивши йому зради, або прийняти в свою сім’ю ні в чому невинну дитину, подарувати, так би мовити, братика моїм донечкам. І я вибрала другий шлях.
Андрійко приїхав до нас і дивився на все величезними очима. Я пам’ятаю, як в ту Новорічну ніч він жадібно їв мандаринки, і питав мого чоловіка, чи він точно його нікуди не віддасть.
Тепер я мама не трьох, а чотирьох діток, Андрійка ми офіційно всиновили. Я щаслива, тому що вважаю, що прийняла правильне рішення, адже чужих дітей не буває.
Хтось скаже, що зраду пробачати не можна, а я пробачила, і ні про що не шкодую. Про такого синочка, як у мене, можна тільки мріяти.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
