Моя мама багато років зі мною не спілкувалася тому, що їй не сподобався мій вибір. У нас була звичайна сім’я, ми жили в невеликому селищі, мали свій будинок і господарку. Про таку розкіш як, наприклад, автомобіль, ми могли лише мріяти.
Мама завжди вважала, що причиною нашої бідності є те, що вона невдало вийшла заміж, тому не переставала мріяти про те, щоб ми з сестрою влаштувалися у житті краще. Для цього мама ретельно придивлялася до тих хлопців, з якими ми зустрічалися, а якщо їй щось не подобалося, вона відразу це говорила.
Першою виходила заміж моя рідна сестра. Її нареченим став найбагатший хлопець з нашого села, син місцевого фермера. Відразу після весілля сестра з чоловіком переїхала в новий будинок, який їм подарували заможні свекри на весілля. Синові батьки давно купили автомобіль, так що сестра, на думку моєї мами, просто потрапила в рай.
Я зустрічалася тоді з Миколою, хлопець був з сім’ї, за статками приблизно такої, як наша. Це моїй мамі і не сподобалося, вона сказала, щоб я лишала Миколу, а коли я її не послухалася, мама перестала зі мною спілкуватися і навіть на наше весілля не прийшла. Сестра маму підтримала, і теж не захотіла бути на моєму весіллі.
В принципі, ми з Миколою нічого грандіозного не робили, просто розписалися. Поїхали жити в місто, влаштувалися на роботу, зняли квартиру. Ми розуміли, що чекати допомоги нам нема звідки, тому вирішили їхати за кордон на заробітки, але разом, щоб зберегти сім’ю.
Повернулися ми через 5 років, за цей час ми назбирали грошей на невелику двокімнатну квартиру. Я залишилася в Україні, бо вже чекала дитину, а Микола поїхав знову.
Так ми і жили. Роки заробітків дозволили нам трохи піднятися і розбагатіти. Зараз і у нас з Миколою є власний будинок, машина, чоловік вже на заробітки не їздить, відкрив тут власний бізнес. У нас дві донечки-студентки, ми вже одній квартиру купили, а іншій збираємося. Так що у нас все добре.
У сестри моєї ж, навпаки. Кілька років тому її багатий чоловік знайшов собі іншу, значну молодшу за себе жінку, а з моєю сестрою розлучився, залишивши її без нічого.
Сестра повернулася до нашої мами-пенсіонерки. Їхній спільний дорослий син залишився з татом, той забезпечить йому безбідне майбутнє.
З мамою ми нарешті помирилися, їздимо в село час від часу і їй допомагаємо. Своєї думки мама не змінила, вона досі вважає, що сестра мудріша за мене, вона хоч 25 років, але прожила в добрі, все мала і не працювала. А я свої найкращі роки провела у важкій роботі.
Ну що ж, її право, переконувати маму я ні в чому не збираюся. У мене ростуть дві дочки, їх я вчу вибирати серцем.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.