У мене дуже хороший зять, я люблю його як сина. Живе Іван з нами вже 8 років, за цей час стільки роботи переробив коло хати своїми руками, що ні будинок, ні подвір’я просто не впізнати.
Коли моя єдина дочка Наталка почала з ним лише зустрічатися, я була проти, адже Івана як людину я не знала, знала лише його батьків, бо вони з нами з одного села.
Та дочка настояла на своєму і ми зіграли весілля. Зять прийшов до нас додому і відразу взявся за роботу. А коли грошей почало не вистачати, він став на заробітки в Польщу їздити.
Зароблені гроші собі не ховав, все вкладав у будинок, а коли приїжджав додому, багато чого сам робив своїми руками. Що не скажу йому, все зробить, що не попрошу, ніколи не відмовить.
Останнім часом зять сидить вдома, бо за кордон на роботу поки немає змоги виїхати, а тут знайти добру роботу важко. Гроші, які він привозив з заробітків, вже майже закінчилися, тому ми всі зараз у фінансовій скруті.
Кілька місяців тому не стало моєї свахи, мами Івана. Зятю належить спадщина – половина їхнього будинку, в якому він виріс. Там зараз живе його сестра з чоловіком, і я була впевнена, що вони по-доброму виплатять Івану його частку грошима.
І яким же великим було моє здивування, коли Іван сам відмовився від своєї частки на користь сестри. Сказав, що йому нічого там не треба, він сам собі на все заробить.
Я просто обурена його вчинком, адже нам зараз так потрібні гроші. Як можна було відмовитися? Чоловік його сестри теж їздить на заробітки, гроші у них, напевно, є.
Іван мені сказав, щоб я не втручалась. Бо я хотіла вже сама йти до його сестри і відновлювати справедливість.
Я такого не розумію. Якби у мене було двоє дітей, я б зробила так, щоб спадщина обом в рівних частках дісталася. А так, виходить, що зять прийшов до мене на все готове і свій благородний вчинок робить за мій рахунок.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна