Кілька місяців тому ми відсвяткували 20-річчя доньки, а тут нещодавно вона каже, що виходить заміж. Я не зраділа зовсім, бо вважаю, що ще рано. Забороняти теж не стала, але попередила, що якщо вийде заміж, то нехай розраховує на чоловіка та на себе, я не збираюся їх утримувати.
Я з дитинства ніколи не насаджувала їй свою думку, давала право вибору. Коли донька вступила до вишу, у нас був договір – поки вона не отримає диплом, я її повністю забезпечую. Тобто я оплачую навчання, одяг, харчування, розваги – все, як у школі. Після закінчення навчання вона стає самостійною.
Дочка тоді погодилася з моєю умовою, хоча було б дивно, якби ні. Чотири курси ми прожили без якихось непорозумінь, поки нещодавно мені не було заявлено, що дочка виходить заміж.
Мені здається, що рано. Попереду стільки можливостей, які можуть повністю змінити тебе, а ти собі сама ставиш обмеження. Дочці я свою думку висловила, без заборон та сцен.
Але вона заявила, що зустрічаються вони з хлопцем уже рік, у них кохання, тому він зробив їй пропозицію, а вона погодилася. Я цього хлопця знаю, знайомі. Він такий самий студент, навчається з дочкою на одному курсі. Хлопчина хороший, перспективний, але поки що нічого не має за душею.
Нареченого утримують батьки, з якими він живе. Знаю, що він десь підробляє, тож вони і в кафе ходили, і в кіно, і влітку навіть відпочити з’їздили. Дочці я давала грошей, а він заробив сам, як мені сказали. Але до сімейного життя вони обоє ще явно не готові.
Насамперед я уточнила, чи не чекає донька дитину. Це було найбільш логічним поясненням такого поспішного рішення. Але мене заспокоїли, що ні.
Забороняти щось, як я вже говорила, не в моїх правилах, тому я висловила дочці свої думки, що їм поки що рано одружуватися, та я не буду перешкоджати. Але попросила врахувати, що з моменту одруження моє забезпечення повністю припиниться. Я залишу за собою право дарувати їй подарунки, але це буде право, а не обов’язок.
Одяг, житло, харчування та інші свої витрати донька та її чоловік мають відплачувати самостійно. Я ще готова оплачувати один семестр навчання, другий нехай оплачує сама чи її чоловік.
І тут дочка закотила мені сцену, на яку я ніяк не очікувала. Я спробувала пояснити, що, виходячи заміж, вона вирішує створювати свою власну сім’ю. А окрема сім’я має мати окремий бюджет, окреме житло, і окреме все, щоб до них ніхто не ліз. До того ж допомагати та забезпечувати то таки різні поняття.
Нині дочка повністю на моєму забезпеченні. А після весілля цим має займатися або вона сама, або чоловік, а я за потребою готова допомагати. Але якщо ця необхідність стане постійною, то вибачте.
На жаль, доньку я ні в чому не переконала, вона на мене образилася. Вже кілька днів живе у майбутньої свекрухи, на мої дзвінки не відповідає. Мені не зрозуміти її реакції і висновків, які вона собі зробила. Мені здається, це дивно, коли молоді люди одружуються, але продовжують фінансово залежати від батьків. Про яку самостійність може йтися?
Та й навіщо в такому ранньому віці одружуватися? Зустрічайтеся, живіть разом, любіть одне одного, але якщо вже вирішили одружитися, а це дорослий вчинок, то будьте ласкаві і відповідати за нього вже по-дорослому.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
