З своєю рідною сестрою я ніколи не була близькою. Ліда ще з дитинства була зарозумілою, вона завжди хотіла жити краще.
Батьків вона звинувачувала у тому, що вони живуть бідно, і нічого нам дати не можуть.
Сестрі пощастило, Бог нагородив її неабиякою вродою, і вона сподобалася місцевому багатію Андрію.
Відколи Ліда вийшла заміж, і переїхала до свого заможного чоловіка, з нами вона взагалі перестала спілкуватися.
Я вийшла заміж, і привела чоловіка додому. Ми жили значно скромніше, ніж моя сестра з чоловіком, і я відчувала, що Ліда мене наче соромиться.
До себе в гості вона нас ніколи не кликала, хоча ми і жили в одному селі.
І до нас вона не часто приходила, хіба що на великі свята, такі як Великдень чи Різдво, коли треба батьків уважити своєю присутністю.
Приходила в такі свята Ліда одна. Посидить годинку, для годиться, за столом, і йде додому, навіть не доторкнувшись до їжі.
Мені в такі моменти маму було шкода, адже вона старалася, а сестра черговий раз зверхньо до всього поставилася.
Кілька місяців тому мами нашої не стало. Я сподівалася, що Ліда не претендуватиме на свою частку спадщини, адже живе моя сестра дуже заможно. Навіщо їй пів нашої старої хати? Це смішно!
Та сестра мене здивувала, виявляється, вона і не думала від спадщини відмовлятися.
Ліда запропонувала мені викупити половину будинку, але у мене таких грошей просто немає, і що робити, я теж не знаю.
Не хочеться, щоб вона продала пів будинку чужим людям. До того ж, у нас дім старий, не дуже великий, навіть не знаю, як все це має виглядати?
Не сподівалася я такого від своєї рідної сестри.
Мама заповіту не залишила, то ж тепер доведеться ділитися з жадібною Лідою.
Якби я була на її місці, я б навіть не подумала про таке, але люди є різні.
Мало того, що сестра маючи можливість, нам нічим ніколи не допомагала, так ще хоче забрати від нас останнє.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.