fbpx
Життєві історії
Кілька днів Анна думала, що робити, а потім таки зібралася духом, пішла в магазин, купила для онука іграшок і шоколадку, і вперше в житті наважилася переступити поріг нелюбої їй невістки. Це ж заради спокою сина. Шкода, що вона це зрозуміла занадто пізно

Кілька днів тому Анні приснився дивний сон – стоїть її Іван на подвір’ї, і каже: «Мамо, а може досить уже цієї ворожнечі. Я ж вас обох любив. Ти – моя мама, а вона – дружина. Не крайте мені душу хоч тут…». У сні син заплакав, а потім зник.

До ранку Анна вже заснути не могла. А звідки ж той сон візьметься, адже ще й пів року не минуло відтоді, як її сина забрали небеса. Для людей він – Герой, який захищав Україну. А для мами – ріднесенький син, якого вона вже більше ніколи не побачить.

Та ще й розійшлися вони якось не добре, як же картає себе тепер Анна за те, що не змовчала тоді. Але часу не повернеш, тепер вона може з ним розмовляти хіба що у сні.

Сина свого Анна дуже любила, раділа, коли він одружився з сусідською дівчиною. Тільки щось от життя у них не складалося, та й діточок Бог не давав. Невістку свою Анна любила, тому коли син прийшов додому і сказав, що буде розлучатися, бо у нього є інша, пробачити цього Анна не могла.

Проте у всьому винила Анна розлучницю, яка забрала Івана з сім’ї. І навіть коли син з цією Іриною офіційно одружився, вона категорично відмовилася називати її своєю невісткою. Зате Анна називала її такими словами, що слухати було страшно.

Скільки разів син намагався їх помирити, переконував маму, що любить свою дружину, і що вони щасливі разом, та слухати вона нічого не хотіла. Невдовзі у Івана і Ірини народився синочок, схожий на Івана як дві краплі води. Анна до онука ставилася прохолодно, бо це ж син її нелюбимої невістки.

Минуло десять років, а Анна так свого ставлення до ситуації не змінила, Ірина залишалася для неї тією, яка розбила синову сім’ю.

Іван пішов на війну добровольцем, не міг всидіти вдома. А перед тим був у Анни, просив маму прийти до них в гості, помиритися з Іриною, але у відповідь знову почув лише лайку.

Це була остання розмова Анни з сином. Тепер залишилася лише пам’ять і мoгилка. З невісткою Іриною їх навіть спільна біда не примирила, Анна вирішила для себе, що не буде спілкуватися з нею.

А тут такий сон… Видно, не має спокою душа сина, тому і прийшов уві сні до матері…

Кілька днів Анна думала, що робити, а потім таки зібралася духом, пішла в магазин, купила для онука іграшок і шоколадку, і вперше в житті наважилася переступити поріг нелюбої їй невістки.

Це ж заради спокою сина… Шкода, що вона це зрозуміла занадто пізно…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page