fbpx

Катя плaкала і не могла зупинитися. Андрій її зрадив, а в листі повідомив, що у нього є син. На наступний ранок жінка вже їхала до батьків чоловіка. Вона відкрила хвіртку і побачила хлопчика років 6-ти. Як тільки хлопчик помітив Катю він підбіг до неї, розкинувши руки: – Мамо! Мамочка повернулася! Я знав, що ти приїдеш за мною. Жінка в сльозах дивилася на нього і думала, як же він все-таки схожий на її чоловіка, якого вже немає

Катя плaкала і не могла зупинитися. Андрій її зрадив, а в листі повідомив, що у нього є син. На наступний ранок жінка вже їхала до батьків чоловіка. Вона відкрила хвіртку і побачила хлопчика років 6-ти. Як тільки хлопчик помітив Катю він підбіг до неї, розкинувши руки: – Мамо! Мамочка повернулася! Я знав, що ти приїдеш за мною. Жінка в сльозах дивилася на нього і думала, як же він все-таки схожий на її чоловіка, якого вже немає

Катя вийшла заміж відразу після школи. Її перша любов стала для неї єдиною. Через рік вона народила хлопчика, а ще через два у подружжя з’явилася донька. Жили вони скромно, але на все вистачало. Основний дохід забезпечував чоловік, а дружина підробляла вчителькою початкових класів у місцевій школі. За матеріалами

Вона ходила по будинку і все нагадувало про нього. Вона роздала всі речі чоловіка і лише залишила статуетку, яку він вирізав власними руками і подарував їй на день народження. Це була чапля з розкритими крилами. Вона стояла на тумбочці в передпокої і кожен раз, коли Катя проходила повз, вона посміхалася і згадувала ту радісну мить, коли чоловік подарував їй презент.

Дітям було по 11 і 13 років і Каті довелося знайти другу роботу, щоб забезпечити сім’ю. Діти допомагали матері як могли і намагалися увійти в становище. Року йшли і незабаром вони звикли жити без батька. Коли синові виповнилося 15 років він влаштувався вантажником в продовольчому магазині. Отримував копійки, але міг оплачувати рахунки. Так вони і жили.

Якось раз хлопець поїхав до одного друга на день народження і приїхав зовсім веселим. Катя намагалася затягнути сина в будинок. Він не міг встояти на ногах і мати тягла його на собі. Уже в коридорі вона не втримала сина і той впав, зачепивши рукою чаплю на тумбочці. Статуя впала і розкололася на два шматочки. Звідти вивалилися купюри і якийсь лист.

Катя стояла з здивованими очима ще кілька хвилин. Потім вона дотягла сина до дивана і прибігла до розбитої статуї. Вона відкрила лист і почала читати:

«Катя, моя мила, якщо ти це читаєш, то значить мене вже немає в цьому світі. Я знав, що скоро так трапиться, тому збирав для вас кілька місяців. Сподіваюся ти відразу помітила кришку на чаплі і відкрила її. Разом з цією скарбничкою я хочу залишити тобі ще дещо то, точніше декого. Кілька років тому, коли ми посварилися і я поїхав до мами, я зрадив тобі. Її я не любив і навіть не знав до пуття. Будь ласка, прости мене за це, але у мене народився син. Він зараз живе з моїми батьками, а його мати відмовилася від нього відразу після народження. Якщо ти зможеш мене пробачити, поїдь до нього, будь ласка. Коли моїх батьків не стане, він залишиться зовсім один. Люблю тебе! Навіки твій, Андрій».

Катя плaкала і не могла зупинитися. Він її зрадив, але клявся в любові. Хоч це і було зроблено не зі зла, все одно було прикро. На наступний ранок жінка вже їхала до батьків чоловіка. Вона відкрила хвіртку і побачила хлопчика років 6-ти, який грався у дворі. Як тільки хлопчик помітив Катю він підбіг до неї, розкинувши руки:

– Мамо! Мамочка повернулася! Я знав, що ти приїдеш за мною.

Хлопчик підбіг до Каті і міцно обняв, ніби він знав її все життя. Жінка в сльозах дивилася на нього і думала, як же він все-таки схожий на її чоловіка.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page