Мене звати Катерина, зараз мені 37 років, а Василеві, моєму чоловіку 40 років. Ми живемо у шлюбі вже 12 років. У нас з чоловіком двоє дітей. Хлопчику 11 і донці 10 років.
Раніше мій чоловік вже був одружений і в нього є дитина від першого шлюбу, але вони не спілкуються, так як його колишня дружина живе в іншому місті. З першою дружиною вони розійшлися ще до знайомства зі мною.
Перший час в нас було все добре. У василя був хороший власний бізнес, який приносив нам досить таки гарний прибуток. Я після декрету також працювала, тож жили ми в достатку. Стосунки в сім’ї теж були дуже хороші. Ми кохали одне одного і навіть якщо й виникали якісь суперечки, ми дуже швидко знаходили спільну мову, завжди у нас було порозуміння між собою. Нашим стосункам заздрили всі наші знайомі.
Потім, якось зовсім несподівано, посипалися невдачі. Проблеми з бізнесом, позики. Нескінченні борги, які важко було виплатити.
З забезпеченої родини ми якось дуже швидко перетворилися на бідняків. Я працювала на двох роботах, але грошей постійно не вистачало нам на життя, як це було колись. Нічні зміни дуже втомлювали, в мене не було сил, але потрібно було забезпечувати своїх дітей.
Втома фізична і моральна. У відносинах все гірше і гірше. Василь мій більшу частину часу став проводити з друзями десь в гаражі. Причому кожен день. Ми постійно сперечалися, не могли знайти спільну мову між собою.
І в один вечір, коли він вже спав, на його телефон прийшло повідомлення. Я не вагаючись перечитала його. Я завжди довіряла чоловікові, але коли прочитала це повідомлення, то так і присіла. Воно було від іншої жінки.
Потім сльози, знову суперечки. Чоловік сказав, що закохався по справжньому. Я намагалася його вмовити не кидати нас, але все було марно.
Я не могла ось так просто вибачити таку зраду. І ось зрештою ми з дітьми переїхали в інше місто, до моїх родичів. Я не могла бачити Василеву байдужість до нас.
Я дуже постаріла за цей короткий час. Тільки зараз я можу хоч якось розумно міркувати. Василь відмовився від будь-якого спілкування. Навіть дітям не дзвонить. При зустрічі намагається викликати якісь суперечки незрозумілі і всім виглядом показати, що я йому не потрібна. Відмовляється допомагати дітям грошима. На аліменти я не подавала.
Але навіть після всього цього, я відчуваю, що дуже його кохаю. При дітях я про чоловіка нічого не кажу – ні поганого, ні хорошого. Я не знаю як далі бути, моя сім’я – це сенс мого життя. Живу лише заради дітей.
Його нова жінка молодша за нього на 15 років. Дуже налаштовує його проти мене і дітей. Як далі жити не знаю. Я зараз як на якомусь роздоріжжі. І забути його не можу і жити спокійно не виходить. Можливо, хтось був в моїй ситуації, буду вдячна за хорошу пораду, адже мені зіраз так непросто.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
