Катерина з чоловіком приїхали в столицю з далекого маленького села, мріяли знайти кращу долю, спочатку орендували квартиру, стали заробляти. Здавалося, встали вони на ноги. Народили дитину. Однак з’ясувалося, що втрьох на одну зарплату жити в столиці непросто. Безгрошів’я оселилося надовго в їхньому домі.
Одного ранку у вихідний Катерина попросила чоловіка сходити в магазин за підгузками, адже потрібно було вийти на вулицю з дитиною погуляти, а без них вони зараз ніяк. Чоловік похмуро взяв останню пару сотень, які залишилися в гаманці і вийшов з квартири, не прихопивши нічого, навіть телефон.
Відтоді минула година, друга, десять – чоловік не повертався. Катерина з дитиною на руках вже п’ятнадцять разів сходила в магазин, який був буквально у дворі, опитала всіх продавців і сусідів – ніхто нічого не бачив.
В сльозах жінка телефонувала друзям цілий день. Увечері прийшло СМС з чужого номера – мене, мовляв, не шукай, я у знайомих.
Через пару тижнів подзвонив, сказав, що йде, у нього вже давно інша жінка. За речами приїде пізніше, квартиру треба звільняти через тиждень, тому дружині з дитиною він купив квиток на поїзд до мами в село назад.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
