– Днями ми з чоловіком їздили подивитися на цю квартиру – саме те, що потрібно зараз нам, – розповідає 35-річна Катерина. – Все як ми мріяли, а найголовніше, по грошах недорого. Вирішили – купуємо її. Чоловік обмовився, що угода буде в наступний вівторок. Я кажу, я тоді нашого сина залишу на няню, поїдемо з тобою оформляти квартиру вдвох. А чоловік мені так буденно повідомляє, що моя присутність зовсім необов’язкова, мовляв, я на маму хочу все оформити. Я навіть слова не могла сказати Степанові. А він заявляє: ну, ти маєш своє житло, а у мене немає, це неправильно. Яке? На гроші, які ми збирали в шлюбі, він зібрався купувати «своє».
Катерина і Степан живуть в шлюбі 8 років, виховують шестирічного сина, живуть з самого початку в квартирі Катерини, яку та отримала від бабусі якраз незадовго до свого весілля.
Треба сказати, квартира у Катерини однокімнатна, вона була в поганому стані, ремонту не знала багато років, як би ще не десятиліть. Таке стареньке усе – все було як при бабусі.
Степан зайнявся квартирою відповідально і всерйоз: виніс з неї все, замінив повністю сантехніку і підлогу, вікна та двері. Капітальний ремонт йшов кілька місяців, і оплачував його в основному сам Степан. Своєї нерухомості у нього не було – ну, якщо не брати до уваги частку в двокімнатній квартирі, яка у них на трьох з матір’ю і сестрою. Фактично, звичайно, це ніяка не власність – сестра повернулася до матері після розлучення з дитиною, і в двокімнатній квартирі місця більше немає, навіть, якщо щось в житті чоловіка не складеться, вдома його вже ніхто не чекає, зрозуміло.
Мати вважає, що у Степана є житло – він живе у дружини.
– Так ми ніколи не ділилися на «твоє» і «моє»! – розповідає Катерина. – Степан і сам завжди сприймав мою квартиру як свою власну, спокійно вкладав туди гроші і сили. У подруги чоловік в такій ситуації зовсім нічого не хоче робити вдома – роби, каже, сама, що хочеш, ремонтувати чужу квартиру я не буду. При тому, що жив в цій квартирі сам, і дитина його теж. Я ще обурювалася – як так можна взагалі чинити, адже він ж сам там живе і буде жити ще багато років, так як купувати нове житло вони не планують, грошей зовсім немає.
У свою квартиру подружжя поставили нові зручні меблі і техніку, яку купували разом – до народження сина Катерина працювала, хоча її зарплата була відчутно менше чоловікової. Втім, гроші вони теж ніколи не ділили, все, що мали, обоє вкладали в сім’ю.
Через півтора року після весілля народився у них синочок, і Катерина як засіла вдома, так і сидить до цього часу. Займається дитиною, готує, пробує себе в різних ручних хобі – в’яже, вишиває, плете кошики з паперових трубочок.
Забезпеченням сім’ї займається Сергій, і виходить це у нього досить непогано. Чоловік двома руками за те, щоб дружина була домогосподаркою. Її невелика зарплата їм не особливо потрібна, а ось відсутність вдома дружини і матері створить купу проблем. Катерину теж цілком влаштовує сформований уклад – залишати дитину на няню їй не хотілося б. Хоча няня на підхваті у неї є, далека родичка. Коли Катерині треба кудись відлучитися, жінка з задоволенням сидить з хлопчиком за невеликі гроші, вони прекрасно ладнають між собою.
– І так ось ми жили-не тужили всі роки! – розповідає Катерина. – Відкладали гроші на більше житло, адже в однокімнатній квартирі усім нам вже тісно. І тут мама розповіла, що у неї колега продає відмінну двокімнатну квартиру, приблизно таку, як ми хотіли, і недорого, тому що терміново їй потрібні гроші. Ми з’їздили туди, подивилися на неї – дійсно те, що треба. Степан каже – давай купимо, дуже гарна квартира за хороші гроші.
Правда, зовсім випадково з’ясувалося, що купувати нерухомість Степан планує на свою маму – з тим, щоб вона потім подарувала йому її назад. Сенс цих складних рухів простий і всім зрозумілий: куплене в шлюбі належить подружжю навпіл, на кого б не було оформлено при купівлі.
А ось подарунок мами буде вважатися тільки власністю Степана. Катерина до нього відношення мати не буде.
– Ну, по-перше, гроші заробляв я, ти сиділа вдома! – пояснив Степан дружині. – А по-друге, у тебе вже є квартира. А у мене – нічого немає, я без житла зараз зовсім. Якщо раптом що, ти залишишся в своїй квартирі, а мені і піти зовсім нікуди буде нікуди.
– Ти що, зібрався йти від мене? – округлила очі Катерина.
– Ой, ну не говори таких нерозумних речей! – роздратовано відповів Степан. – Нікуди я не зібрався. Просто в житті буває всяке. Шлюби розпадаються часто-густо, сьогодні у людей ситуація одна, а завтра зовсім інша. Треба до всього бути готовим.
Степан стоїть на своєму і твердить, що Катерину з сином він ніколи не кине, любить, буде забезпечувати як раніше, просто хоче, щоб і у нього було щось своє. Але у Катерини просто опустилися руки. Виходить, вона не господиня нової квартири.
Чоловік купує житло для своєї мами на сімейні гроші, значить, теоретично готується до розлучення. По крайній мірі, допускає такі думки. Хоча він зараз кричить, що ні про яке розлучення і не думає.
– Купувати квартиру на себе чоловік не хоче! – розчаровано розповідає Катерина. – Тільки на матір свою оформляти її хоче. Я не знаю вже, що робити, розлучення не хочу, але чомусь мені здається, що до цього йде. Відносини відмінні, любимо один одного, або це я думала так. Дитину шкода. На чоловіка дивитися не можу, не очікувала від нього такого в спину. Я навіть зараз не можу зрозуміти такого вчинку з його сторони.
А можливо, чоловік правий, цілком має моральне право поступити так, як виходить – адже у нього, годувальника сім’ї, дійсно нічого за душею не має зовсім. Якщо щось трапиться – і піти нікуди йому, бо його ніде не чекають зовсім. У сім’ю він і так вклав чимало, не шкодував ніколи нічого ні для дружини, ні для дитини, квартиру Катерини довів до розуму. І це не дуже гарно зі сторони Катерини, не дати йому придбати своє власне житло? Степан запевняє, що в цьому нічого поганого немає, просто тепер жити йому буде спокійніше.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
